Українська медична стоматологічна академія, м.ПолтаваНа сьогодні існує багато досліджень, які свідчать про виникнення та розвиток різноманітних патологій, що супроводжуються активацією вільнорадикальних реакцій. Слід зазначити, що існуючий на сьогоднішній день клінічний досвід і результати експериментальних досліджень свідчать про важливу роль оксидативного стресу у формуванні і прогресуванні серцево-судинної патології, багато наукових робіт присвячені вивченню і порівняльній характеристиці відмітних особливостей вільнорадикального окиснення ліпідів і білків у пацієнтів з дисфункцією ендотелію та різними функціональними класами стенокардії. Незважаючи на значний період, що минув з часу аварії на Чорнобильській атомній електростанції, медико-біологічні проблеми віддалених наслідків дії іонізуючого випромінювання залишаються актуальними. Однак слід зазначити, що за даними деяких авторів, уявлення про перекисне окиснення ліпідів, що в основному базуються на дослідженнях in vitro, не відповідають вимогам, які ставляться для визнання існування метаболічного процесу чи метаболічного шляху. Впродовж останніх років на кафедрі внутрішньої медицини № 3 з фтизіатрією проводились різноспрямовані дослідження щодо різних аспектів вільнорадикальної патології в експериментальній та клінічній медицині щодо питань кардіології, нефрології, імунології, гематології, пульмонології, гастроентерології. За результатами огляду літератури та комплексного аналізу проведених досліджень слід зазначити, що вивчення ролі вільнорадикальних процесів в експериментальній та клінічній медицині не втрачає актуальності. Науковий пошук та практична цінність означених досліджень набуває нового змісту в умовах загального погіршення стану навколишнього середовища та впливу негативних факторів довкілля (іонізуючого випромінювання, надлишку фторидів).Ключові слова: перекисне окислення ліпідів, вільнорадикальна патологія, клінічна медицина

No abstract

Aims: Hypersensitivity to nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) has various mechanisms and represents different clinical syndromes from anaphylaxis to severe bronchospasm. The prevalence of aspirin hypersensitivity among patients with asthma and nasal polyps reaches 25.6%. Respiratory reactions associated with aspirin or other NSAIDs are not immunological. The basis of these reactions is non-allergic hypersensitivity of the cross-reactive type. Desensitization followed by long-term aspirin therapy is an effective method of treating hypersensitivity to aspirin or other NSAIDs. Using aspirin 600-1200 mg/day can significantly alleviate the symptoms of asthma, allergic rhinitis. Methods: We successfully applied aspirin desensitization for method of patients with hypersensitivity to NSAIDs. According to the method, an hour before the desensitization, daily montelukast 10 mg was taken orally, then aspirin every 3 hours. Results: Three patients underwent desensitization of aspirin. The dose was selected individualy depending on the clinical manifestations of drug-induced adverse reactions (AR). ARs during desensitization were treated by iv dexamethasone administration. Subsequent doses did not cause AR. Doses of aspirin were increased to a maximum of 1250 mg daily, and were continued for the long-term use. Conclusion: It is possible to conclude that the initial dose of aspirin should be 16-40mg; it is possible to increase the dose if the initial dosage is well tolerated; symptoms of moderate intolerance are treated by 4-8 mg iv dexamethasone; prior to desensitization, we recommended to use montelukast 10 mg, it is safe to practice desensitization of aspirin according to a personalized technique by a specialist in an intensive care unit.

Today, the issue of timely diagnosis and treatment of polytrauma remains highly relevant. Polytrauma is a severe pathological process that involves simultaneous onset and development of several pathological conditions and is characterized by underlying disorders of all types of metabolism, changes on the part of central nervous system, cardiovascular and respiratory tract. The given clinical case proves us expediency of developing the personified approach to management of patients with polytrauma, using the individual algorithms.

The article describes the features of the course of leukocytoclastic skin vasculitis with consideration of 3 clinical cases. Leukocytoclastic vasculitis of the skin (LCV) is an isolated cutaneous vasculitis without damage to internal organs. At present, vasculitis is considered a polyetiological disease. The most frequent causes of the development of vasculitis limited to the skin include various acute or chronic infections: bacterial, viral, and fungal. It can be caused by medications, and sometimes the cause cannot be found. When LVC is suspected, an extensive examination is usually required to determine whether the process is limited to the skin or is a manifestation of systemic vasculitis or other systemic diseases. Diagnosis and treatment of LCV is a complex problem in the practice of doctors of many specialties, such as rheumatologists, dermatologists, and therapists, family doctors, which requires close cooperation of specialists. We present 3 clinical cases of patients who were hospitalized in the clinic with symptoms of skin lesions and suspicion of LCV after taking medications. The paper describes various skin manifestations and the results of the examination and treatment. The differential diagnostics enabled us to diagnose LCV in 2 cases, in one case – generalized urticaria due to taking furazolidone. It should be noted that drug reactions with skin lesions constitute a serious medical problem, whose relevance is increasing every year. This is largely due to widespread uncontrolled drug intake among the population, and frequent polypharmacy during treatment under the supervision of medical professionals. Multidisciplinary problems, which are solved by doctors of various specialties at different stages and levels of medical care, including drug-induced skin lesions in patients, are particularly difficult. Strengthening medical control over the prescription and administration of medicinal products, and improving the awareness of doctors of all specialties regarding the diagnosis and treatment of medicinal reactions is the way to solve the problem.