Розвиток інформаційних і освітньо-педагогічних технологій, нарощування нових знань у всіх галузях науки, підвищення вимог до підготовки конкурентоспроможного фахівця актуалізують проблему вивчення теорії і практики самоосвіти майбутнього педагога. В основу його аналізу покладена модель, що складається з трьох систем координат, які передбачають: "по вертикалі"-з'ясування еволюції поглядів на самоосвіту у процесі розвитку суспільної і педагогічної думки з акцентом на періоді 90-х рр. ХХ-початку ХХІ ст.; "по горизонталі"-узагальнення основних підходів, рефлексій, дефініцій цього феномена як складника професійної підготовки майбутніх викладачів; "по діагоналі"-синтез означених та інших аспектів крізь призму науково-педагогічного дискурсу. Ключові слова: самоосвіта; самостійна робота; самоосвітня діяльність; самовиховання; науковопедагогічний дискурс. Літ. 13.