Рівновага у системі мікроелементів є важливою для нормального функціонування усіх органів та систем. Наявність тих чи інших патологічних змін сприяє появі або ж прогресуванню розладів у цій налагодженій системі. Не є винятком і хронічний панкреатит (ХП) та гіпертонічна хвороба (ГХ). Мета дослідження – визначити зміни мікроелементного складу крові у хворих на ХП у поєднанні з ГХ. Матеріал і методи. Для досягнення поставленої мети ми обстежили 102 хворих на ХП та ГХ ІІ стадії (основна група) та 23 практично здорових осіб (контрольна група). Крім загальноклінічного обстеження визначали концентрацію натрію, кальцію, калію, хлору, селену та цинку у плазмі крові та досліджували екзокринну функцію підшлункової залози (ПЗ) за рівнем фекальної еластази-1 (ФЕ-1). Результати. У пацієнтів основної групи було виявлено зниження концентрації кальцію (до (2,16±0,26) ммоль/л проти (2,47±0,18) ммоль/л у групі практично здорових осіб, р<0,01), селену (до (63,68±18,47) мкг/л на противагу (88,16±15,71) мкг/л у осіб ІІ групи (р=0,61) ти цинку (до (741,05±202,47) мкг/л проти (956,24±172,31) мкг/л у обстежених контрольної групи) (р=0,20). Рівні інших досліджуваних нами мікроелементів не виходили за межі референтних величин. При вивченні функціональної спроможності було діагностовано зовнішньосекреторну недостатність ПЗ на межі легкого та помірного ступеня ((157,82±17,28) мкг/г калу). Висновки. Діагностовані зміни у складі мікроелементів потребують корекції з метою досягнення гомеостазу в організмі і запобігання прогресуванню та розвитку ускладнень ХП та ГХ.

Хронічний панкреатит (ХП) відноситься до нозологій, показники захворюваності яких мають тенденцію до загальносвітового зростання. Визначено ряд причин, які сприяють появі та прогресуванню хронічного запального процесу на рівні підшлункової залози (ПЗ). Одними із таких є дисліпопротеїнемії. Мета дослідження: проаналізувати особливості ліпідного метаболізму у пацієнтів, які страждають на ХП із екзокринною недостатністю. Матеріали та методи: нами обстежено 79 пацієнтів з ознаками ХП, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у Хустській РЛ протягом 2017-2018 років. Відповідно до отриманих результатів було сформовано три досліджувані групи. Першу складали пацієнти на ХП із легкою зовнішньосекреторною недостатністю ПЗ (ЗНПЗ) (n = 50), другу ‒ із помірною ЗНПЗ (n = 29), до третьої включили практично здорових людей (n = 23). Для оцінки екзокринної функції ПЗ визначали рівень еластази-1 у калі. Ліпідний гомеостаз оцінювали за наступними показниками: загальний холестерол (ЗХС), тригліцерол (ТГ), холестерол ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерол ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), холестерол ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) та індекс атерогенності (ІА). Крім того, провели кореляційний аналіз впливу дисліпідемічних розладів на виразність ЗНПЗ. Результати досліджень вказують на наявність у хворих на ХП “ліпідного дистрес-синдрому”, що проявлявся у вигляді гіперхолестеролемії, гіпертригліцеролемії, підвищення концентрації ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ та зниження вмісту ХС ЛПВЩ. Встановлено залежність екзокринної недостатності від вираженості дисліпідемічних розладів. Висновки: у хворих на ХП виявлено ознаки порушень ліпідного метаболізму та доведено вплив останніх на екзокринну функцію ПЗ. Тому вважаємо необхідним ретельне дослідження ліпідограми у всіх пацієнтів із ознаками хронічного ураження ПЗ.