BackgroundAging-related cognitive decline and cognitive impairment greatly impacts older adults’ daily life. The worldwide ageing of the population and associated wave of dementia urgently calls for prevention strategies to reduce the risk of cognitive decline. Physical activity (PA) is known to improve cognitive function at older age through processes of neuroplasticity. Yet, emerging studies suggest that larger cognitive gains may be induced when PA interventions are combined with cognitive activity (CA). This meta-analysis evaluates these potential synergistic effects by comparing cognitive effects following combined PA + CA interventions to PA interventions (PA only), CA interventions (CA only) and control groups.MethodsPubmed, Embase, PsycInfo, CINAHL and Sportdiscus were searched for English peer-reviewed papers until April 2018. Data were extracted on cognition and factors potentially influencing the cognitive effects: mode of PA + CA combination (sequential or simultaneous), session frequency and duration, intervention length and study quality. Differences between older adults with and without mild cognitive impairments were also explored.ResultsForty-one studies were included. Relative to the control group, combined PA + CA intervention showed significantly larger gains in cognition (g = 0.316; 95% CI 0.188–0.443; p < .001). Studies that compared combined PA + CA with PA only, showed small but significantly greater cognitive improvement in favor of combined interventions (g = 0.160; 95% CI 0.041–0.279; p = .008). No significant difference was found between combined PA + CA and CA only interventions. Furthermore, cognitive effects tended to be more pronounced for studies using simultaneous designs (g = 0.385; 95%CI 0.214–0.555; p < .001) versus sequential designs (g = 0.114; 95%CI -0.102- 0.331, p = .301). Effects were not moderated by session frequency, session duration, intervention length or study quality. Also, no differences in effects were found between older adults with and without mild cognitive impairments.ConclusionFindings of the current meta-analysis suggest that PA programs for older adults could integrate challenging cognitive exercises to improve cognitive health. Combined PA + CA programs should be promoted as a modality for preventing as well as treating cognitive decline in older adults. Sufficient cognitive challenge seems more important to obtain cognitive effects than high doses of intervention sessions.Electronic supplementary materialThe online version of this article (10.1186/s12966-018-0697-x) contains supplementary material, which is available to authorized users.

Медичні науки 168 Український журнал медицини, біології та спорту-№ 2 (4) Аналіз науково-методичної літератури довів, що особи з вадами слуху мають зниженні показни-ки функціонального резерву дихання, а саме: знач-но нижчі показники життєвої ємності легень, фор-сованої життєвої ємності легень і максимальної об'ємної швидкості під час видиху у порівнянні із своїми однолітками зі слухом. Отримані результати вказують на необхідність застосування обов'язко-вих дихальних вправ під час проведення фізичної реабілітації у даного контингенту осіб. Ми пропону-ємо в програму фізичної реабілітації глухих долу-чати спеціальну дихальну гімнастику із 4 блоків: спеціальні дихальні вправи; дихальні вправи з про-голошенням мовного матеріалу; активні дихальні вправи в узгодженості з рухами; рухливі ігри з еле-ментами дихально-мовної гімнастики. Ключові слова: слухова депривація; вади слу-ху; функціональні резерви дихання; життєва єм-ність легень; фізична реабілітація. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Стаття є частиною науково-дослідної теми Херсонського державного універ-ситету «Дослідження впливу сенсоневральної ту-говухості на імунну та ендокринну систему дітей», № держ. реєстрації 0111U007782. Вступ. Близько 278 мільйонів осіб у світі, за даними ВООЗ, мають помірні або важкі порушення слуху (Greisiger R., Shallop J., Hol P. K., 2015). В Україні налічується близько 300 тис дітей та одного мільйону дорослих глухих та слабочуючих осіб (Заставна О. М., 2016) [2]. Відомо, що слухова сен-сорна система відіграє важливу роль у формуванні та реалізації психофізіологічної діяльності людини. Уроджена, або набута до лінгвального віку втрата слуху впливає не тільки на психофізіологічний роз-виток людини, але призводить до функціональних змін у більшості систем організму (Гасюк О. М., Тарасова О. О., 2008; Белова O. A., 2011; Заставна О. М., 2016; Zebrowska А., Zwierzchowska А.; 2016). Мета роботи: обґрунтувати застосування різ-них дихальних вправ під час фізичної реабілітації у осіб із слуховою депривацією. Обговорення. Доведено, що основна патологія може викликати порушення, які ведуть до вторин-них змін у функціонуванні інших систем. Рядом дослідників встановлено, що втрата слуху у дітей супроводжується дисгармонійним фізичним розви-тком у 62% випадків, та викликає у 43,6% випадків опорно-рухові дефекти (сколіоз, плоскостопість, тощо). У дітей дошкільного віку у 80% випадків спо-стерігається затримка моторного розвитку. Супутні захворювання встановлені у 70% глухих дітей [5]. Вилучення слуху із системи аналізаторів озна-чає не просто ізольоване «випадіння» однієї сенсо-рної системи, адже такий дефект, в свою чергу, дає своєрідний «відбиток» на загальний розвиток людини. Відомо, що між порушенням слуху, мов-леннєвою функцією і руховою системою існує тісна функціональна взаємозалежність. Тому втрата слуху вкрай негативно впливає на кінестетичний аналізатор, причому саме в тій його частини, яка ближче інших пов'язана зі слухом. Мовлення пот-ребує розвиненого дихального апарату і, зі свого боку, сприяє його розвитку. Н...

No abstract

No abstract

Implicit motor sequence learning refers to an important human ability to acquire new motor skills through the repeated performance of a motor sequence. This learning process is characterized by slow, incremental gains of motor performance. The present fMRI study was developed to better delineate the areas supporting these temporal dynamics of learning. By using the serial color matching paradigm, our study focused on the motor level of sequence learning and tracked the time course of learning-related neural changes. Imaging results showed a significant contribution of the left anterior hippocampus in an early sequence acquisition stage (first scanning session) as well as during a later stage with stabilized learning effects (second scanning session). Hippocampal activation significantly correlated with the behavioral learning process and was affected by a change of the motor sequence. These results suggest a strong involvement of the hippocampus in implicit motor sequence learning. On the other hand, a very extensive and bilateral neural network of parietal, temporal and frontal cortical areas (including SMA, pre-SMA) together with parts of the cerebellum and striatum were found to play a role during random visuo-motor task performance.