Використання 3D-моделювання з виготовленням пластикового прототипу в травматології та ортопедії (клінічні приклади) Резюме. Проведено аналіз ефективності та оцінку діагностичної цінності використання адитивних технологій при доопераційній підготовці хворих із ортопедо-травматологічною патологією. Матеріалом дослідження було 3D-моделювання та виготовлення пластикових прототипів у лабораторії медичного 3D-друку ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» в 45 пацієнтів відповідного медичного профілю. Визначено високу діагностичну цінність 3D-моделювання та прототипування в доопераційній підготовці хворих із різною ортопедо-травматологічної патологією. Використання адитивних технологій дало можливість досягти добрих і відмінних функціональних результатів у всіх 45 обстежених хворих у ранньому післяопераційному періоді, що доводить високу ефективність 3D-моделювання та прототипування й може бути рекомендовано як незамінний метод при підготовці до складних реконструктивних ортопедо-травматологічних втручань. Ключові слова: комп'ютерне 3D-моделювання; пластикові прототипи; діагностична цінність; доопераційна підготовка хворих; ортопедо-травматологічна патологія

The aim. To study the results of revision endoprosthetics in patients with aseptic instability of the components of the hip joint endoprosthesis. Materials and methods. The basis of this work was the analysis of the revision prosthetics results in 152 patients (158 cases) with aseptic instability of components of hip joint endoprosthesis, who underwent surgery at the State Institution “Institute of Traumatology and Orthopedics of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine” between 2008 and 2018. Total instability in the endoprosthesis components was observed in 43 cases (27.2 %), acetabular component instability – in 65 cases (41.1 %), femoral component instability was detected in 50 cases (31.6 %). Endoprosthesis dislocation occurred mostly between 5 and 9 years after the primary surgery. Clinical, radiological and statistical methods were used in the work. Results. Patients with acetabular component instability showed the best results of revision replacement for Paprosky I, II types acetabular defects (t = 9.3, P < 0.05). The vast majority of components became unstabile between 5 and 9 years after the primary replacement. The results of unstable femoral component revisions did not reveal any significant difference between cemented and cementless types of component fixation 10 years after the procedure. Recurrent aseptic instability was observed only in 7 cases, 5 of which (71.4 %) were fixated with cement. In the case of total instability, there was no difference in the revision implantation results between the use of primary components alone and in the combination with revision reconstructive systems. Component stability constituted the great majority (35 cases, which was 81.4 %) of cases after 10 years (t = 7.3, P < 0.05). The recurrent instability of one component was observed in 8 cases, which represented 18.6 % of the total number of revisions. Conclusions. In patients with instability of acetabular and femoral components in the presence of Paprosky I–II bone defects, the results of the revision replacement were better when implanting primary components using cementless type of fixation. The use of revision antiprotrusion acetabular and elongate femoral modular or monoblock systems with cementless type of fixation achieved better results in Paprosky III type acetabular and femoral bone defects. The revision of cemented components showed significantly worse results and implant survival rate compared to cementless fixation technique.

Дисфункція клубово-крижових зчленувань у структурі больового синдрому у хворих із кульшово-поперековим синдромом Резюме. Проведений аналіз історій хвороби 138 хворих із кульшово-поперековим синдромом (КПС), яким було виконано ендопротезування кульшового суглоба в клініці ортопедії та травматології дорослих ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України». Визначено, що хворі з ураженням кульшово-клубового зчленування становлять достатньо велику частку серед хворих із КПС (14,5 %). Домінуючим фактором у пацієнтів з ураженням кульшово-клубового зчленування є: асиметрія довжини кінцівок і гіперлордотична постава (83,3 %), що дає змогу припустити патогенетичний зв'язок між варіантом вертикальної постави (гіперлордозом) і розвитком уражень кульшово-клубового зчленування. Доведена висока ефективність лікувальних блокад у хворих з ураженням кульшово-клубового зчленування при КПС. Досягнуто значного зменшення больового ефекту в 60 % хворих при первинному й у 100 % -при повторному проведенні лікувальних блокад. Отримані в результаті проведеного дослідження ознаки можуть бути включені в алгоритми діагностики й лікування хворих на КПС.