The purpose of the section is to clarify the place of Ukrainian diaspora composers’ paraliturgical works of the XXth century and, in particular, the works of Mykhailo Hayvoronsky (1892–1949) in the spiritual musical culture of Ukrainians. Paraliturgical works include spiritual songs and chants performed outside the church’s Christian canonical rite. In the works of composers it is: a series of chants from Pochaiv’s «Bogohlasnyk», arrangements of koliadkas, songs of the Virgin and Resurrection, prayers to the King of Heaven, communions. Paraliturgical music of diaspora composers testifies to a strong connection with traditions: here we have the influence of «part-song», and the achievement of the «golden age» of Ukrainian music, and creative achievements in this genre of older contemporaries – M. Lysenko, M. Leontovych, K. Stetsenko. On the other hand, there is a close connection of this music with folklore sources, first of all, in the field of melody, texture, principles of musical material development. The sacral-aesthetic element of M. Hayvoronsky’s spiritual music is expressed by the figurative content of these works (bright, contemplative mood, sorrowful-focused prayer spirit, joyful exaltation, mood spirit), aesthetic categories (sublime, beauty, harmony, aesthetic ideal). Due to its genre and stylistic features, the paraliturgical music of diaspora composers became an integral part of the national school of composers development and contributed to the establishment of its identity.

No abstract

The problem of modernisation of the modern educational system in Ukraine, updating the content and organisational forms of teaching and education, techniques and methods of pedagogical work in higher education encourages the search for new methods and tools of teaching and learning, introduction of innovative technologies, including information and communication. The study considers the application of multimedia technologies, interactive learning and coaching technologies in the study of music-theoretical and music-historical disciplines ("Music Theory", "Solfeggio", "Harmony", "Polyphony", "Analysis of Musical Works", "History of World Music" and "History of Ukrainian Music"), which constitute the fundamental basis of musical training of future professionals, the development of their musicological competencies of various types and content, as well as in mastering the disciplines ("Piano as the Major Instrument ", "Choral Conducting", "Choral Class"), which develop special competencies.

Карась Г. В. ВСТУПУпродовж тисячолітньої історії українського народу жінки відігравали важливу роль у творенні держави, її соціальних інституцій, культури і мистецтва. Однак тільки у ХХ столітті вони утвердили своє право на рівноправність із чоловіками у всіх сферах соціокультурного життя. Послідовне утвердження, розвиток та вивчення питань фемінізму, емансипації та ґендеру в Україні розпочалося тільки з часу проголошення її незалежності. «На сьогодні вже сформувалися погляди щодо взаємовідносин чоловіків і жінок, що ґрунтуються на основі паритетності, а ґендерний підхід як теоретичний та прикладний напрям досліджень спрямований на формування засад рівності, незалежних від статі можливостей самореалізації людини в різних галузях її суспільного життя» 1 .Термін «фемінізм» вперше було використано французьким соціалістом-утопістом Ш. Фур'є в кінці XVIII ст., який називав феміністами прихильників жіночої рівності. Ідеї емансипації жінок розвивали видатні філософи XVIII-ХІХ ст. Ж.-А. Кондорсе, Д. Дідро, Д. С. Міль та ін. У ХХ ст. соціологи запропонували розрізняти поняття «стать» і «гендер». Вважається, що вперше термін «гендер» був уведений у науковий обіг американським психоаналітиком Робертом Столлером у праці «Стать і гендер: про розвиток мужності та жіночності» 2 . Гендер він розглядав як поняття, що виражає психологічні, соціальні, культурні особливості, не обумовлені біологічною статтю.У літературі й соціології існує декілька концепцій ґендеру. Це зумовлено як відносною «молодістю» ґендерного підходу (перші наукові праці з'явилися близько тридцяти років тому), так і складністю самого феномена. Для всіх них базовим положенням є розрізняння понять стать (sex) і ґендер (gender). Ґендер -це складний соціокультурний

One of the peculiarities in the studying of the Vasyl Stefanik’s creative life is his relationships with the prominent Ukrainian singers Solomiya Krushelnytska (1872–1952) and Mykhailo Golynsky (1890–1973). Having strong national and cultural identity and talent they filled the artist’s spiritual life with new colors, impressions, and feelings. Being all-arounder personalities the singers paid tribute to the writer’s talent, supported him in his difficult period of life. One of Solomiya Krushelnytska, as one of the most famous women of ancient and modern Ukraine, made a strong impression on the young Vasyl Stefanyk. He was fascinated by her talent, beauty, temperament, and praised Solomiya' s voice and intellect. The writer carried this reverence for the singer throughout his life. Vasyl Stefanyk’s relationship with Mykhailo Golynsky was of a different nature. A native of Horodenka region, which borders the Sniatyn region, the peasant’s son Mykhailo, like Vasyl Stefanyk, was a great patriot of Ukraine, a romantic who dreamed of singing for his people. He was applauded by Lviv and Warsaw, Torun and Berlin, Kharkiv and Kyiv, New York, Ottawa and Winnipeg. He was compared to the great Caruso. As a relative of Marko Cheremshyna (Ivan Semanyuk), Mykhailo often visited him in Sniatyn. Vasyl Stefanyk also came here from Rusov. While in Soviet Ukraine in 1926–1930 (Odesa, Kyiv, Kharkiv), the singer became a link between Ukrainian writers and V. Stefanyk, who conveyed greetings to the Galician novelist and wished to meet him. Gaining prestige after his triumphant speeches in Kharkiv (then the capital of Ukraine), M. Golynsky, fulfilling the request of Professor Kyrylo Studynsky, appealed to the Minister of Education M. Skrypnyk with a request for financial assistance for Vasyl Stefanyk. In 1928, the Soviet government granted him a personal pensionfor propaganda purposes, and in 1931 he celebrated his 60th birthday in Kharkiv. M. Golynsky took part in the writer' s jubilee on June 17, 1927 in the People' s House in Lviv. The article’s key sources are the epistolary and memoir heritage of these extraordinary individuals.