У вегетаційному досліді із сортами пшениці м'якої озимої Астарта, Київська остиста, Малинівка створювали різні умови мінерального живлення: 1) високий фон мінерального живлення (N 160 P 160 K 160 мг діючої речовини на 1 кг ґрунту); 2) високий фон із позакореневим підживленням карбамідом одразу після цвітіння; 3) низький фон мінерального живлення (N 32 P 32 K 32); 4) низький фон із позакореневим підживленням карбамідом. Показано, що високий фон мінерального живлення та позакоренева обробка карбамідом чинили позитивний вплив на функціонування фотосинтетичного апарату, а також на продуктивність і якість зерна пшениці. Інтенсивність фотосинтезу, зернова продуктивність і збір білка були найвищими в рослин сорту Астарта, хоча білковість зерна була дещо меншою, ніж в інших двох сортів. За показниками продуктивності та білковості сорти Київська остиста і Малинівка краще реагували на позакореневе підживлення азотом, ніж Астарта. Рослини, вирощувані за низького фону мінерального живлення, мали менші значення інтенсивності фотосинтезу, маси зерна, вмісту і збору білка. За цих умов додаткове підживлення карбамідом також чинило позитивний вплив, але недостатній, щоб компенсувати нестачу азоту в ґрунті.

No abstract

У результаті виконаних досліджень встановлено, що недостатнє забезпечення озимої пшениці азотом у ґрунті індукує розвиток стресопротекторних реакцій у рослинах, про що свідчить підвищення рівня пероксиду водню та активності антиоксидантних ферментів у листках. Позакоренева обробка озимої пшениці карбамідом окрім азотного живлення обговорюється, з одного боку, як своєрідний стрес для рослин, з іншого-як чинник, що стимулює запуск захисних механізмів, зокрема й активацію роботи антиоксидантних ферментів. Це сприяє ліпшій реалізації генетичного потенціалу продуктивності сортів озимої пшениці високобілкового спрямування.

В огляді на основі даних літератури і результатів власних досліджень авторів проаналізовано питання зв'язку фотосинтезу й азотного статусу рослинного організму стосовно проблем формування продуктивності та якості сільськогосподарських рослин. Особливу увагу приділено головному хлібному злаку -пшениці. Розглянуто питання розподілу азоту між компонентами фотосинтетичного апарату та ефективністю його використання в процесі асиміляції СО 2 . Показано, що ефективність використання азоту для фотосинтезу новими високоінтенсивними сортами пшениці вища, ніж сортом ранішньої селекції. Висвітлено особливості перерозподілу азоту між органами рослин пшениці в процесі дозрівання зерна у зв'язку з інтенсивністю фотосинтезу, продуктивністю та білковістю зерна. Продемонстровано, що у формуванні білковості вирішальне значення має ефективність реутилізації азотовмісних сполук із вегетативних органів, а також підтримання вбирної здатності коренів після цвітіння пшениці. Останньому сприяє стимуляція інтенсивності фотосинтезу позакореневим підживленням. Цей захід поліпшує загальну ефективність використання рослинами пшениці азоту для наливання зерна як накопиченого в пагоні до цвітіння, так і внесеного у ґрунт. Наголошено, що проблема підвищення ефективності використання азоту в донорно-акцепторній системі культурних рослин має дві складові: ефективність його використання у фізіологічних процесах, насамперед при фотосинтезі, та повнота реутилізації в запасаючі тканини при дозріванні, яка визначає якість продукції. Між цими складовими існують певні протиріччя, на вирішенні яких як генетичними, так і технологічними шляхами зосереджена увага дослідників.

No abstract