Дефект міжшлуночкової перегородки є найпоширенішою вродженою вадою серця. Ендоваскулярне закриття дефекту міжшлуночкової перегородки – метод лікування цієї вади, що з 1987 року набуває все більшого визнання. Із січня 2012 до грудня 2018 року в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України» 95 пацієнтам було виконано транскатетерне закриття дефекту міжшлуночкової перегородки; 56 пацієнтам імплантовано 57 оклюдерів; 39 пацієнтам імплантовано 40 спіралей. Процедура імплантації пройшла успішно у 89 пацієнтів (93,7 %). У періопераційному та віддаленому періоді не зафіксовано жодного летального випадку; у 2 пацієнтів (2,1 %) виникли великі ускладнення (відрив хорд тристулкового клапана з вираженою тристулковою недостатністю, що потребувала хірургічної корекції, і гемоліз, що призвів до ниркової недостатності й потреби в замінній терапії та піддався корекції тільки після видалення оклюдера); у 7 пацієнтів (7,4 %) спостерігались малі ускладнення. Ендоваскулярне закриття дефекту міжшлуночкової перегородки є безпечною та ефективною альтернативою відкритій операції на серці.

У статті проведено оглядове ознайомлення гібридного втручання при синдромі гіпоплазії лівих відділів серця (СГЛВС) як альтернативи традиційній операції Норвуд I у пацієнтів з групи високого ризику. Перший етап гібридної паліативної операції включає білатеральне звуження легеневої артерії (ЛА) та стентування відкритої артеріальної протоки (ВАП) через серединну стернотомію без застосування апарата штучного кровообігу (ШК). Другий етап гібридного паліативного лікування СГЛВС – це одночасне виконання операції Норвуд І і Норвуд ІІ. Традиційна операція Фонтена завершує серію паліативних втручань. Ми ставили за мету довести до широкого загалу можливість виконання подібних операцій і поділитись досвідом їх виконання в ДУ «НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України». У публікації значну увагу приділено міжетапному періоду, спостереженню за станом дитини вдома, питанням харчування, обстеження дитини лікарями за місцем проживання. Матеріали і методи.Із січня 2014 по січень 2019 року в ДУ «НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України» за гібридною методикою послідовно було прооперовано 12 пацієнтів із СГЛВС. Пацієнтам виконали білатеральне звуження ЛА та стентування ВАП. Середній вік пацієнтів на момент операції становив 6,6 ± 1,6 доби (від 4 до 13 діб), середня вага – 3,2 ± 1,1 кг (від 2,1 до 4,3 кг). Результати.Після першого етапу вижили 6 пацієнтів (50 %). Причинами летальних випадків були: гостра серцева недостатність – 2, тромбоз стента – 1, гостре порушення коро-нарного кровотоку після встановлення стента у ВАП – 1, гостра ниркова недостатність, зумовлена тромбозом ниркової артерії, – 1, ятрогенне пошкодження лівого передсердя під час виконання процедури Rashkind – 1. Висновки.Перший етап гібридного паліативного лікування є альтернативою операції Норвуд І для лікування дітей із СГЛВС. Початкові потенційні ризики включають: розвиток стенозу стента у ВАП, ретроградну обструкцію дуги аорти, можливий розвиток рекоарктації аорти в дистальній частині стента у ВАП, збільшення рестриктивності міжпередсердної перегородки. Гібридна процедура має свої показання та протипоказання і не може бути застосована в усіх новонароджених із СГЛВС.