Мета роботи – оцінити ефективність засвоєння лікарями-інтернами удосконаленої нами методики диференційної діагностики есенціальної РАГ та ПРАГ у порівнянні з загальноприйнятою методикою.Основна частина. У дослідження було включено 120 пацієнтів (чоловіків – 68 (56,7 %); жінок – 52 (43,3 %); середній вік – (55±8,8) року) з гіпертонічною хворобою. Всі пацієнти мали вихідний рівень артеріального тиску (АТ) вище за 140/90 мм рт. ст. при прийомі 3-х та більше антигіпертензивних препаратів (АГП), один із яких діуретик. Лікарі-інтерни першого року навчання були розподілені на дві групи: І група – контрольна (30 інтернів) – опрацьовувала традиційну методику диференційної діаг­ностики есенціальної РАГ та ПРАГ; ІІ група (30 інтернів) – навчалась нової методики диференційної діагностики есенціальної РАГ та ПРАГ.Строки проведення диференційної діагностики РАГ та ПРАГ запропонованою нами методикою склали (3,9±2,6) дня, у порівнянні з традиційною методикою – (16,4±6,8) дня (p<0,01). Впровадження запропонованої методики дозволило лікарям-інтернам основної групи краще орієнтуватись у причинах вторинних форм РАГ – 25 ((83,3±6,8) %), у порівнянні з контрольною групою – 14 ((46,7±9,1) %) інтернів (p<0,01). Внаслідок проведеної роботи збільшилась кількість інтернів, які опанували методику диференційної діагностики РАГ та ПРАГ, з 12 ((40,0±8,9) %) до 24 ((80,0±7,3) %) в основній групі (p<0,001), та з 14 ((46,7±9,1) %) до 18 ((60,0±8,9) %) інтернів контрольної групи (p>0,5).Висновок. Удосконалена нами методика викладання знань і навичок диференційної діагностики есенціальної РАГ і ПРАГ дозволяє значно скоротити строки її проведення та достовірно покращити засвоєння знань і практичних навичок у лікарів-інтернів зі спеціальності “Загальна практика – сімейна медицина”.

Актуальність. Тривале паління тютюну дуже часто призводить до розвитку хронічного обструктивного захворювання легень і захворювань серцево-судинної системи. Мета — визначення частоти і ступеня порушень дихальної функції в пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) залежно від стажу тютюнопаління. Матеріали та методи. Під наглядом перебували 80 пацієнтів із встановленим діагнозом «артеріальна гіпертензія I–III ступеня без обструктивного захворювання легень в анамнезі». Контрольну групу становили пацієнти з АГ, які ніколи не курили (n = 52), основна група представлена хворими, які палили в минулому або палять на сьогодні (n = 28). У всіх пацієнтів було проведено збір анамнестичних даних і скарг, аналіз антропометричних даних, індексу куріння, даних офісного і домашнього моніторування, показників вентиляційної функції легень. Результати. За отриманими результатами, у пацієнтів з АГ та тютюнопалінням у анамнезі ≥ 10 пачко/років вірогідно частіше відмічалися порушення функції дихання (11,3 %, p < 0,05), ніж у пацієнтів, які не палять (лише 3,8 %). При аналізі кореляційних відносин було встановлено вірогідний обернений зв’язок між стажем тютюнопаління ≥ 10 пачко/років та показником співвідношення обсягу форсованого видиху за першу секунду до форсованої життєвої ємності легень: у чоловіків r = –0,8052 (p < 0,01), у жінок r = –0,69154 (p < 0,01). Висновки. Для своєчасного виявлення супутньої патології та призначення адекватної терапії на етапі первинної медичної допомоги можна пропонувати проводити вимірювання показників функції дихання у всіх пацієнтів-курців з артеріальною гіпертензією та стажем куріння в анамнезі більше 10 пачко/років.