Мета: дослідити якість надання первинної медичної допомоги військовослужбовцями з хворобами органів травлення. Матеріали та методи. За допомогою розробленої анкети щодо вивчення задоволеності якістю надання первинної медичної проведено соціологічне опитування 60 військовослужбовців з хворобами органів травлення, чоловічої статі, які отримали первинну медичну допомогу в поліклінічних відділеннях Військово-медичному центрі Центрального регіону (I група, n=30) та Вінницької міської клінічної лікарні № 1 (II група, n=30). Середній вік в двох досліджуваних групах становив відповідно:33,6±10,6 років в I групі та 36,8±9,8 років в II групі (при р > 0,05). Кількість ветеранів Збройних Сил України становило в кожній групі 20%. Анкета складалась з чотирьох основних блоків: питань щодо ефективності надання медичної допомоги, швидкості обслуговування, ставлення персоналу до пацієнта та умов надання медичної допомоги. У дослідженні застосовано методи бібліографічний, статистичний, системного підходу та аналізу. Результати. Проведене соціологічне опитування показало, що комунікація між лікарем та пацієнтом, має неналежний рівень. Основними причинами незадоволення в спілкуванні більшість респондентів зазначили, що не отримали відповіді на всі запитання, які їх цікавили. Також виявлена незадоволеність спілкуванням з молодшим спеціалістом з медичною освітою внаслідок ненадання інформації щодо порядку прийому лікаря, проведення діагностичних процедур, неуважності та недоброзичливого ставлення. Загалом, за 5-ти бальною системою оцінки задоволеності організацією лікувально-діагностичного процесу переважна більшість респондентів оцінили власну задоволеність на 5-ть і 4-и бали. Проте, основними труднощами, які виникли під час надання первинної медичної допомоги респонденти зазначили: черги, відсутність лікаря на робочому місці в години прийому, некомфортні умови в кабінеті лікаря. Для покращення організації надання медичної допомоги на первинному рівні респонденти обох груп зазначили, що необхідно: закупити нове устаткування (70% та 43,3%, відповідно, при р<0,05); зробити ремонт (90% та 20%, відповідно, р<0,001); оновити меблі в кабінетах та коридорах (60% та 16,7%, при р<0,001); забезпечити повністю безкоштовними ліками (50% та 33,3%, при р<0,05); покращити організацію роботи реєстратури (30% та 23,3%, при р>0,05), покращити ставлення лікаря та медичних спеціалістів з медичною освітою до пацієнта та ін. Висновки. Для покращення якості медичної допомоги та умов її надання на первинному рівні доцільно проводити моніторинг задоволеності пацієнтів в закладі охорони здоров’я чи його структурних підрозділах. Для удосконалення первинної медичної допомоги доцільно впровадити пацієнт-орієнтований підхід з безперервним навчанням медичного персоналу щодо  комунікативних навичок і емпатії.

Мета роботи полягає у вивченні особливостей організаційної структури та функціонування санітарно-епідеміологічної служби Міністерства внутрішніх справ України та доцільності її реформування. Матеріали та методи. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність Служби превентивної медицини МВС України, публікації у відкритих джерелах інформації. Методи: бібліографічний, аналітичний, системного підходу та системного аналізу. Результати. У зв’язку з ліквідацією Державної санітарно-епідеміологічної служби України гостро постало питання щодо оновлення та законодавче закріплення системи епідеміологічного нагляду України. У ситуації, що склалася, проблема збереження та зміцнення здоров’я військовослужбовців стає пріоритетною. В результаті проведеного аналізу були визначені основні етапи реформування санітарно-епідеміологічної служби МВС України, вивчені сучасні особливості організації та здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду серед особового складу Міністерства внутрішніх справ України, були визначені структура, завдання та функції Центру превентивної медицини Міністерства внутрішніх справ. Висновки. Проведений аналіз чинних законодавчих актів, що регулюють сферу планування, організації та здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду, підтвердив доцільність реформування служби превентивної медицини та довів необхідність проведення комплексу заходів щодо нагляду за станом здоров`я військовослужбовців, станом середовища життєдіяльності та служби, його небезпечних та шкідливих факторів, що впливають або можуть впливати на здоров`я особового складу Міністерства внутрішніх справ України.

Мета. Аналіз показників, рівнів та структури інфекційної захворюваності серед обслуговуваних контингентів Міністерства внутрішніх справ України. Матеріали і методи. Для досягнення мети проводився підбір та вивчення даних статистичних звітів медичної служби щодо інфекційної захворюваності серед обслуговуваних контингентів Міністерства внутрішніх справ України та військовослужбовців Національної гвардії відповідно до Оперативних територіальних об’єднань (далі – ОТО). При цьому був використаний статистичний метод та метод епідеміологічного аналізу. Результати. Проведений аналіз рівня, структури та динаміки захворюваності серед обслуговуваних контингентів Міністерства внутрішніх справ (далі – МВС) України (співробітників, військовослужбовців, курсантів) упродовж 2012-2021 років, результати якого свідчать про зростання показників інфекційної захворюваності серед військовослужбовців МВС України, співробітники та курсанти мають нижчі показники. Загальна картина захворюваності військовослужбовців та курсантів МВС України дещо відрізняється від такої у співробітників міністерства. Так в структурі захворюваності військовослужбовців в результаті деяких інфекційних та паразитарних хвороб найвищі показники спостерігалися в результаті дитячих інфекційних хвороб, серед працівників найбільш значимими були кишкові інфекції. Особливістю захворюваності у курсантів є реєстрація значних показників з епідемічного паротиту, що характеризує вік контингенту. Актуальними для військовослужбовців залишаються соціально-значущі інфекційні захворювання: туберкульоз, ВІЛ-інфекція, хронічні вірусні гепатити В та С, які потрапляють у війська з мобілізованими, якість обстеження яких у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки була незадовільною. В результаті відмічається стійка тенденція до підвищення рівнів захворюваності по даних хворобах. Під час проведення аналізу показників I класу хвороб у військовослужбовців Національної гвардії по ОТО було встановлено, що найвищі рівні захворюваності були у Південному та Північному ОТО, найнижчі рівні інфекційної захворюваності були у Центральному ОТО. Висновки. В результаті проведеного дослідження встановлено, що за звітний період, структурі загальної захворюваності, даний клас займав 7 рангове місце серед співробітників, він складав 2,4 % з показником 495,6 ‰, у військовослужбовців займав 4 рангове місце 4,7% (2410,8 ‰) та 5 рангове місце серед курсантів 1,5 % (685,3 ‰). Вивчення структури інфекційної захворюваності обслуговуваних контингентів МВС України та військовослужбовців Національної гвардії надає загальну уяву про найбільш розповсюджені нозологічні форми інфекційних хвороб, які зустрічаються серед особового складу військ. Це дуже важливо при прогнозуванні та плануванні профілактичних заходів та матеріального медичного забезпечення військ.

Мета – аналіз інфекційної захворюваності актуальними крапельними інфекціями, заходів імунопрофілактики та післявакцинальних реакцій на імунопрепарати проти COVID-19 серед особового складу окремого військового колективу ЗС України. Матеріали та методи. Використані законодавчі та нормативно-правові акти України з питань протиепідемічного забезпечення при виникненні інфекційних хвороб, а також форми обліку та звітності: 1/МЕД, журнали обліку первинних та вторинних звернень особового складу по медичну допомогу, відомості медичних книжок військовослужбовців, що ведуться у частині. Методи дослідження: бібліографічний, епідеміологічний, аналітичний, статистичний, клінічного спостереження. Результати. У період  з 2020 по 2022 роки було зареєстровано 13113 звернень по медичну допомогу з приводу захворювань на ГРВІ та COVІD-19 серед офіцерів, військовослужбовців контрактної служби, військовослужбовців строкової служби та держслужбовців (працівників) окремої військової частини (ОВЧ). Всього було зафіксовано за даний період 1760 випадків захворювання на COVІD-19. По рокам: за 2020 рік виявлено 399 хворих; за 2021 рік виявлено 717 хворих, за 2022 рік (за 9 місяців) виявлено 644 хворих на СOVID-19. В стаціонарних умовах було проліковано у згаданий період 122 особи, в амбулаторних умовах було проліковано 1638 осіб. Крім СOVID-19 у період з 2020 – 2022 рр. серед  усього особового складу ОВЧ було зафіксовано 10353 випадки захворювання на ГРВІ. Найбільша кількість звернень з приводу захворюваності на ГРВІ та COVID-19 була зареєстрована у 2021 році. Співвідношення ГРВІ до COVID-19 cклала 8:1.  Внаслідок відсутності вакцини, щеплення проти COVID-19 медичною службою частини у 2020 році не проводилось. У 2021 році було охоплено імунізацією вакциною різних виробників – 85% особового складу ОВЧ . Щодо ускладнень – спостерігалися загальновизнані реакції у вигляді підвищення температури до 37,5 - 38,00С, головного болю малої інтенсивності, незначні зниження концентрації уваги, які мали місце протягом першої половини наступної доби після ін’єкції. У поодиноких випадках, серед працівників ЗС України спостерігалися ускладнення середньої тяжкості у вигляді астеновегетативного синдрому, запаморочення, тахікардії, втрата апетиту. Реакція у місці введення препарату проявлялася головним чином у вигляді: незначного болю, гіперемією шкіри, ущільненням тканин навколо ін’єкції, незначним набряком та свербіжем. Найбільша кількість скарг щодо післявакцинальних реакцій надходила від осіб, які отримали щеплення вакциною СoronoVac та  Astra Zeneca. Висновки. Загальна кількість звернень по медичну допомогу з приводу захворювань на ГРВІ та COVІD-19 у період з 2020-2022 роки ОВЧ склала 13113 осіб, серед яких на COVID-19  ̶  1760 хворих (це 13,42% від загальної захворюваності, що майже відповідає середньому  показнику захворюваності в  Україні, який становив 12,4%). Кількість звернень з приводу ГРВІ склала 11353 випадків. Захворюваність головним чином було спричинена: не дотриманням масочного режиму, не правильним носінням масок та респіраторів, не дотриманням дистанції у громадських місцях, не своєчасним зверненням до лікарів, не дотриманням правил особистої гігієни. У 2021 році відсоток охоплення щепленням особового складу ОВЧ проти COVID-19 становив 85%. Темпи охоплення імунізацією у 2022 році дещо знизилися у порівнянні із 2021 роком, що може бути пов’язано із дотриманням термінів ревакцинації наступною (бустерною) дозами вакцини, бажанням проводити ревакцинацію імунопрепаратами конкретних виробників (вакциною Pfizer або Astra Zeneca).

Вступ. Лептоспіроз є одним з найпоширеніших зоонозів у світі, виявляється на усіх заселених континентах. Актуальність проблеми лептоспірозу зумовлена тим, що він завдає значну соціальну та економічну шкоду. Підвищують соціальне значення лептоспірозу й спорадичні хвороби, що залишаються нерозпізнаними та перебігають під іншими діагнозами і в подальшому призводять до ускладнень стану здоров’я хворої людини. Лептоспіроз з різних причин залишається неконтрольованою нозологічною формою. Через значне поширення на території України ця інфекційна хвороба є небезпечною, особливо для військових колективів. Мета. Визначити епідеміологічні особливості лептоспірозу серед населення України та у військових колективах. Матеріали і методи. У роботі використані офіційні статистичні дані Центру громадського здоров’я України щодо захворюваності населення на лептоспіроз за формою 1/МЕД та звіти Регіональних санітарно-епідеміологічних управлінь для вивчення інфекційної захворюваності серед військовослужбовців Збройних Сил України за 2021–2022 рр. Для цього  застосовані методи комплексного епідеміологічного аналізу, зокрема статистичний та бібліографічний. Результати. В Україні ензоотичні території з лептоспірозу виявлені майже в усіх областях. За останні 20 років відмічено помітне зростання захворюваності населення на лептоспіроз. Вивчаючи показники захворюваності населення України на лептоспіроз було встановлено, що у 2022 році цей показник підвищився на 7,66 % і становив 0,70 на 100 тис. людей (130 випадків), проти 0,64 на 100 тис. осіб (122 випадки) у 2021 році. Хвороба реєструвалася спорадично, проте спалахів не зареєстровано. Гендерний розподіл залишається незмінним: чоловіки займають частку у 84,41 % серед осіб, що захворіли на лептоспіроз, а жінки – 15,59 % відповідно. Міське населення хворіє з однаковою частотою як і сільське. Діти становили  лише 6,1 %. Враховуючи літньо-осінню сезонність хвороби встановлено, що показники захворюваності у 2022 році були дещо вищими ніж у 2021 році. Було виявлено підвищення показників у червні – 0,03 на 100 тис. населення (13 випадків) у 2022 році з максимальним підйомом захворюваності у серпні 2022 року – 0,09 на 100 тис. населення (39 випадків). Вивчаючи захворюваність на лептоспіроз серед військовослужбовців Збройних Сил України відповідно до регіонів відповідальності Регіональних санітарно-епідеміологічних управлінь (РСЕУ) встановлено, що природні і антропургічні осередки зареєстровано в усіх областях на території регіону відповідальності 108 РСЕУ. В 2022 році захворювання людей на лептоспіроз реєструвалося на території Дніпропетровської області. Так з червня по жовтень захворіло 6 військовослужбовців за контрактом та 40 військовослужбовців призваних за мобілізацією. В інших РСЕУ ця хвороба у 2021–2022 роках не встановлена. Висновки. Враховуючи клімато-географічні особливості території та велику кількість видів диких та свійських тварин, які є резервуаром лептоспір, Україна належить до територій з високою поширеністю лептоспірозу як серед цивільного населення, так і серед військовослужбовців.