The article analyzes the interaction between creator and audience that occurs in the new modes of art practices. Within this field, experimenting with technology is accompanied by emergence of new art forms and genres. Thus, it seems appropriate to view technologies as a mediator in the dynamic process of communication between the creator and viewer. In this context, a number of innovative projects were considered that emerged in the art practices of the recent decades. The choice of the projects is determined by the specific expressive means and by the features of interaction of these means on the basis of contemporary technologies. Creation of these projects resulted from the ideas and achievements of the 1970s–1990s. At first, it was "pure" experimentation, aimed at expanding the range of new expressive components and testing them. Afterwards, modern art products created within this direction are mature and complete. To evoke the interest of the audience, the use of multimedia and installations based on interactive technologies are employed. Technologies stimulate further evolution of art, i.e. they contribute to forming the new genres, and trends. It was concluded that technologies constitute a toolkit that de facto serves as a catalyst enabling practical realization of the artistic polylogue within the creative process: from the point when the idea is conceived, through its fulfillment in the creator’s design and up to its presentation when its communicative models of influence aimed at the art communities are activated.

The paper analyses the features of a symphony style inThe Ukrainian Quintet by Borys Liatoshynsky, finding that the most researchers consider this work to be a symphony written for string quartet and piano. The grounds for this statement lie in the ideological depth of the dramatic concept of the tragic conflict in The Quintet, the scale of thematic transformations, the introduction of monothematism as the basic principle of composition, the use of semantic, genre, modal, melodic and intonation, as well as tonal and harmonic symbolism. The introduction of symphonism as the main method of building the concept led to a more ambitious interpretation of the chamber quintet genre. The author highlights the important role of polyphony in the creation of a multifaceted musical space at different levels of composition—from content, form creating, genre specificity to texture, rhythmic, melodic, and timbre development. Thus, the study dwells on the manifestations of symphonism in the musical drama of The Ukrainian Quintet.

The mythopoetics of Borys Liatoshynsky’s work is a little-researched phenomenon by modern musicology. Meanwhile, the “projections” of the myth, the outlines of the mythological plot, image, and motive, woven into the artistic plan, open new horizons for understanding the author’s concepts. The myth appears to be the key to deciphering the depths of interaction between the author, the work, and the character. Given that Liatoshynsky’s artistic ideas of the 1910s–1930s were modernistic, his artistic concepts have absorbed almost all the leading phenomena of European music of the first half of the twentieth century. They became the basis for the further development of Ukrainian musical culture. Without resorting to mythopoetics it is impossible to understand them in their diversity, complexity and contradiction. Mythopoetics, in the context of Liatoshynsky’s explorations, is manifested through the reflection of other European cultures, passionary personalities, and the realization of the myth of the hero in the works. This can be seen in the symbolistic chamber works of the 1920s, in operas in which the hero’s sacrifice acquires the epic scale of Greek tragedy, and in symphonic works whose characters are characterized by the duality of interpretation of the good and the evil. Wagner’s projections in the works of Borys Liatoshynsky of the 1910s and 1930s can be traced in two ways. On the one hand, due to the mythopoetic symbolism of the intentions of the Ukrainian composer, the kaleidoscopic discreteness of symbols-images-myths, obtained from the work of Scriabin, a consistent Wagnerian. A deeply tragic attitude showed itself to be an alienated imagery of concepts during an attempt to heal the traumatic experience of the First World War and the Civil War. On the other hand, the Wagnerian version of the heroic myth became basic for Liatoshynsky and was used in opera and symphonic concepts. This confusion of the myth, its symbolic and tragic context, was traumatically reflected in the fate of his Second and Third symphonies, and in its general form is embodied precisely in opera ideas

Михайло Мимрик кандидат мистецтвознавства, доцент Ігор Савчук кандидат мистецтвознавства КОНТЕНТ МУЗИЧНО-ВИРАЖАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ САКСОФОНА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНІЙ МУЗИЦІ Анотація: Статтю присвячено дослідженню сучасної української камерно-інструментальної музики кінця ХХ-початку ХХІ століття у контексті новітніх виконавсько-виражальних засобів і прийомів гри на саксофоні. Бурхливий розвиток саксофонного виконавства в другій половині ХХ-початку ХХІ століття пов'язаний не тільки з удосконаленням традиційних способів гри, а й із розширенням сфери виражальних можливостей саксофона за рахунок виникнення нових виконавських прийомів і засобів, що є актуальною темою сучасного українського саксофонного виконавства. Широкий музично-виражальний спектр української камерно-інструментальної музики за участі саксофона кінця 1990-х-початку ХХІ століття, левову частку музичних творів якого вперше введено у науковий обіг, дає можливість оцінити на практиці глибину філософськообразних концепцій, які втілюють сучасні українські композитори. Яскравим прикладом такого роду конотацій стали творчі пошуки В. Рунчака, а саме: залучення несподіваних рішень як композиційних структур, так і новітніх способів та прийомів гри на саксофоні. Виконання академічної музики саксофонним квартетом стало значним явищем другої половини ХХ століття. Окреслено основні положення щодо специфіки формування творчих настанов у виконавській діяльності квартету. Зазначмо, що художньо-стильова особливість гри саксофонного квартету ґрунтується на глибокому усвідомленні нерозривності технічних і мисленнєво-образних умотивованих дій, які дають змогу досягти максимального творчого результату у виконавській діяльності. Ключові слова: камерно-інструментальна музика, саксофон, саксофонний квартет, традиція, новаторство. Постановка проблеми. Серед різновидів сучасної музичної творчості камерноінструментальне виконавство на саксофоні є таким, що активно розвивається, оскільки пов'язане, з одного боку, з постійним удосконаленням конструкції інструмента, розширенням кількості й зростанням якості мистецьких творів для камерно-інструментальних складів сучасних українських композиторів, з другого-зі значно пожвавленою конкурсно-фестивальною та концертною діяльністю митців. Причина такої модифікації інструмента криється в тенденції до оновлення виконавсько-виражальних можливостей інструментів та виконавської техніки духових інструментів за рахунок введення нових прийомів гри і особливих ігрових ефектів, яка яскраво простежується у музичному дискурсі другої половини ХХ століття. Цей процес безпосередньо пов'язаний з пошуками композиторів у сфері нових, багато в чому незвичних темброво-звукових можливостей музичної тканини, що найбільш якісно втілилися в сольних та камерно-інструментальних творах. Виразна темброво-звукова палітра

Постановка проблеми. В історії розвитку української музичної культури ХХ століття постать Бориса Лятошинського є визначальною за багатьма параметрами. Передусім його творча спадщина дзеркально відобразила драматичні колізій утвердження й розвитку модерністського музичного дискурсу в Україні. Музична мова митця, відкрита до експериментів, базувалася на оригінальних як для його часу принципах композиторського письма. Більше того, для композиторської школи Лятошинського, творчості його послідовників новаційність стала іманентною характеристикою, визначальною для європейського композиторського дискурсу ХХ-ХХІ століть. Проте й донині існують малодосліджені лакуни у життєтворчості Б. Лятошинського. Однією з них є вивчення впливів польської культури на процес творення митця. Така аналітика, що часто базується на текстах особового походження 1 , уможливлює «…відбір подій, епізодів життя; встановлення зв'язку між ними; характеристику комунікацій, міжособистісного оточення навколо основного персонажа» [3, с. 80], загалом оновлює біографічний сценарій життєтворчості митця. Джерела, зібрані для написання розвідки,-чотири варіанти спогадів про Бориса Лятошинського Ольгерда Страшинського 2 та їх листування, датоване Ігор Савчук кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник (Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України