OBJECTIVEThe objective of this study was clinical assessment of the reduction of pathological motor phenomena with the recovery of long toe extensors, and evaluation of functional outcome with simultaneous nerve and tendon transfer in cases of common peroneal nerve (CPN) injuries.METHODSSeven male patients (mean age 26.4 years) received a partial tibial nerve transfer to the extensor hallucis longus muscle (MEHL) and extensor digitorum longus muscle (MEDL) motor branches, after a mean of 2.7 months following a traction-type injury to the CPN. Tibialis posterior muscle (MTP) tendon transfer through the interosseous route was performed on the same day. The follow-up period included a clinical neurological examination, a modified Stanmore System questionnaire (MSSQ), electromyographic examination of the interference pattern, and a video-based analysis of the gait biomechanics in the 3rd and 12th months. Video analysis of the gait investigated the presence or reduction of “stair-climbing maneuver” (SCM), foot slap (FS), and foot stability during the gait cycle.RESULTSThe average range of active dorsiflexion in the 3rd month was 0.85°. SCM accompanied walking in 6 patients (86%). FS accompanied walking in 3 patients (43%) and 3 patients (43%) avoided FS by planting the entire foot on the ground. All patients required orthopedic support (shoe inserts) to compensate for mediolateral foot instability. The average MSSQ score was 80.4 points. The average duration for the effective recovery of function (≥ 4 points on the Medical Research Council grading system) of long toe extensors was 11.2 months. The average range of active dorsiflexion in the 12th month increased to 4.4°. A reduction of FS was observed in 5 patients (71%). Excessive foot eversion was reduced in 4 patients (57%). Another 3 patients (43%) required no specific orthopedic shoe inserts. Reduction of pathological motor phenomena with recovery of the long toe extensors resulted in an increase of functional outcome. The average MSSQ score after 12 months was 92.4 points.CONCLUSIONSPartial tibial nerve transfer to the motor branches of the extensor hallucis longus and the long toe extensors along with the simultaneous tibialis posterior tendon transfer produce the reduction of FS and bring mediolateral stability to the foot, i.e., improved gait biomechanics. The reduction of pathological motor phenomena at the time of recovery of the long toe extensors is reflected in an increase in patients’ functional perception of the injured lower extremity during daily walking.

Цимбалюк В.І., Òретяк І.Б., Ãацький Î.Î.Відділення відновної нейрохірургії, Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України, м. Київ, Україна Дослідaeення еôективності комбінованої пластики сідничного нерва за його великого деôекту шляхом кількісної оцінки ступеня ôункціонального відновлення в експерименті у щурів Вступ. Метою роботи була кількісна оцінка ступеня функціонального відновлення сідничного нерва при заміщенні його великого дефекту з використанням варіантів комбінованої пластики в експерименті у щурів.Матеріали і методи. Для контролю функціонального відновлення сідничного нерва використовували «Тест ходьби на доріжці» ("Walking track analysis").Результати. На основі 3 основних показників відбитків обох стоп обчислювали функціональний індекс сідничного нерва (SFI).Висновки. 1. Показники функціонального відновлення сідничного нерва за його дефекту при вико-ристанні методів комбінованої пластики наближаються до результатів, отриманих при заміщенні дефекту нерва з використанням аутонейропластики. 2. Ступінь функціонального відновлення сідничного нерва за його дефекту не залежить від варіанту комбінованої пластики.Клþчові слова: сідничний нерв щура, великий дефект нерва, функціональний індекс сідничного нерва, аутонейропластика, тубаж, комбінована пластика, експеримент.

Актуальність. Симетрія обличчя є надзвичайно важливою для кожної людини для повноцінного спілкування й комфортного існування в соціумі. Як наслідок, ушкодження лицевого нерва (ЛН) стає серйозною проблемою для пацієнта, спричинюючи низку негативних наслідків в багатьох аспектах життя хворого. Параліч м’язів обличчя спричинює пригнічення емоцій, виразу обличчя, заважає повноцінно спілкуватися, посміхатися, а також негативно впливає на орган зору хворого. Мета дослідження: вивчення результатів диференційованого хірургічного лікування хворих з ушкодженнями лицевого нерва. Матеріали та методи. За період з 1998 по 2018 р. було проведено 199 хірургічних втручань із застосуванням різних методів хірургічного лікування наслідків ушкодження ЛН — динамічних і статичних. Динамічні методи хірургічного лікування нейропатії лицевого нерва (НЛН) були застосовані у 173 випадках (86,9 %), статичні — у 26 випадках (13,1 %). Cередні показники віку становили 38,2 ± 1,1 року. Жінок було 67,2 %, чоловіків — 32,8 %. Оцінку тяжкості НЛН проводили за шкалою House-Brackmann. Пацієнтам проводили хірургічне втручання в терміни від 1 місяця до 15 років після ушкодження (медіана становила 7,0 ± 5,9 місяця). Результати. Загалом, для всіх 199 випадків, медіана у післяопераційному періоді показника функції ЛН за шкалою House-Brackmann становила 3,000 ± 0,067 бала. Добрі показники відновлення функції ЛН (до II–III балів за шкалою House-Brackmann) спостерігалися у 160 пацієнтів (80,41 %), задовільні (до IV–V балів за шкалою House-Brackmann) — у 39 пацієнтів (19,59 %). Проаналізувавши окремо результати хірургічного лікування методами невротизації, отримали такі показники відновлення функції ЛН. У групах 1–4 невротизація вірогідно покращувала функцію ЛН після операції (р < 0,01; Wilcoxon Matched Pairs Test, Mann-Whitney U-test). При проведенні хірургічного лікування хворих з ушкодженнями ЛН методами невролізу, шва та автопластики отримано добрі результати відновлення функції у 5 (62,5 %) з 8 хворих; після проведення хірургічних статичних методів — у 6 (85,7 %) із 7 хворих. Метод безопераційної підтяжки обличчя нитками був застосований у 19 пацієнтів з наслідками ушкодження ЛН після проведеної невротизації ЛН різними нервами-донорами і в усіх пацієнтів (у 100 %) покращив показники естетичності і симетрії обличчя (p < 0,001, Wilcoxon Matched Pairs Test). Висновки. Невротизація лицевого нерва різними нервами-донорами дає можливість досягнення хороших показників відновлення ЛН, проте для досягнення кращих функціональних результатів у хворих з наслідками ушкодження ЛН ми рекомендуємо доповнити лікування статичними методами безопераційної підтяжки обличчя, що виключає традиційні ризики і небажані ускладнення при проведенні класичної хірургічної статичної корекції обличчя.

Neurogel™ strongly promotes the regeneration of rat sciatic nerve within silicone tubular prosthesis. After bridging a 10-mm gap through silicone prosthesis with Neurogel™ or Neurogel™ +NGF-B-modified intraluminal space, the myelination rate of regenerated axons of rat sciatic nerve appeared to be higher, and the axon count and functional recovery is similar to results seen with the autografting technique.

BACKGROUND Injury to the spinal accessory nerve (Acc) results in loss of motor function of the trapezius muscle and leads to severe shoulder problems. A vast number of surgical strategies have been proposed to reinnervate (suture, grafting, and nerve transfers) or compensate (tendon and muscle transfers) the lost function of the trapezius muscle. OBSERVATIONS The authors report a successful case of Acc reconstruction 5 months after the injury with the anterior C3 levator scapulae motor nerve branch transfer in omotrapezoid triangle of the neck. LESSONS The advantages of the proposed technique over preexisting nerve transfers were discussed. We believe that this technique can be considered as an alternative to already existing techniques for proximal injuries to Acc.