Статтю присвячено проблемам трудової міграції: визначено вікові групи короткострокових і довгострокових трудових мігрантів, динаміка співвідношення їх за основними регіонами призначення, рівень освіти українських мігрантів, сектори зайнятості за статтю, цілі заощаджень українських довгострокових трудових мігрантів. Проаналізовано рівень заробітної плати в країнах ЄС, середній особистий дохід довгострокових мігрантів чоловічої і жіночої статі за рівнем зайнятості, обсяги приватних грошових переказів в Україну, їх вплив на розвиток економіки України та на рівень доходів домогосподарств. Охарактеризовані чинники української трудової міграції та визначена її головна причина. Розкрито трудові правові аспекти українських працівників-мігрантів, та їх соціальний захист. Досліджено зміни у структурі трудової міграції з України за останні роки, зазначено, що збільшується обсяг довгострокової міграції; до міграції вдається більше чоловіків, що пов'язано не лише із потребами ринку праці країн призначення (будівництво, транспорт), а й виїздом за кордон унаслідок воєнних дій на сході України; збільшується частка молоді, жінок, мешканців міст, вихідців із північної, центральної та східної України. Обгрунтовано, що збільшення масштабів та тривалості перебування мігрантів за кордоном невідворотно приведе до послаблення їхніх зв'язків з Батьківщиною, остаточної втрати країною частини її трудового та інтелектуального потенціалу. Евентуальний дефіцит працівників може стати гальмом розвитку економіки, а також найбільш активних молодих та освічених осібдемократичних перетворень в Україні. Запропоновано шляхи розв'язання проблем трудової міграції на сучасному етапі розвитку України, по-перше, підтримати модель циркулярної міграції, що склалася стихійно, з надією на можливе остаточне повернення мігрантів на Батьківщину, по-друге, забезпечити легальне
