The main purpose of the article is to model the main stages of the implementation of anticrisis management in an engineering enterprise that has a crisis situation. The object of the study is the system of anti-crisis management and business in the engineering sector of the economy. The research methodology involves the use of modern modeling methods that contribute to the achievement of the goals. In particular, the basis is the technique of modeling control processes using functional-graphic elements. As a result, we have chosen a concretely operating engineering enterprise that has crisis signs of development and requires the use of an anti-crisis enterprise. The elements of novelty of the obtained results of the study are presented in the form of established models for overcoming a crisis situation due to the use of anti-crisis management measures. The study is limited by targeting only one engineering enterprise. In the future, it's need to expand the scope of the study in future research work, so that the results can be more generally applicable. Further research needs to expand the application of the methodological approach.

Узагальнено концептуальні засади парадигм антикризового управління та їх особливості у медичній сфері. Аргументовано доцільність та передумови впровадження підсистеми антикризового управління у практику вітчизняних закладів сфери охорони здоров’я. Проаналізовано сутність, зміст та функціональну спрямованість механізмів антикризового менеджменту з критичною оцінкою використовуваних інструментальних засобів та методів в системі державного та внутрішнього управління у сфері охорони здоров’я. Визначено проблеми впровадження у практику елементів антикризового управління. Сформульовано окремі пропозиції для впровадження у практику медичних закладів антикризовового моніторингу для аналізу та аргументована доцільність використання методів діагностики для розпізнавання ознак кризових ситуацій для закладів галузі в умовах нестійкого зовнішнього середовища. Наведено принципи формування (розробки) антикризової програми і запропоновано окремі організаційні заходи для забезпечення ефективності антикризового управління в закладах галузі.

У статті розкрито ключові аспекти цифровізації економіки України в умовах євроінтеграційних процесів з позиції практичного аспекту. Виявлено, що у період переходу економіки до цифровізації традиційні принципи ведення бізнесу та норми, встановлені для інформаційних технологій, маркетингових комплексів, систем обліку та управління, зазнають значних змін. Визначено, що цифровізація економіки дозволяє: оптимізувати бізнес-процеси; створювати нові продукти та послуги завдяки технологіям Інтернету речей, віртуальній реальності, хмарним сервісам та штучному інтелекту; економити кошти за рахунок економії персоналу завдяки автоматизації та роботизації бізнес-процесів тощо; пропонувати абсолютно нові бізнес-рішення. Встановлено, що важливим інструментом цифровізації економіки України в умовах євроінтеграційних процесів є участь у програмі «Цифрова Європа», яка спрямована на прискорення економічного відновлення та цифрової трансформації Європи. З’ясовано, що проєктне фінансування за програмою «Цифрова Європа» працює в п'яти основних напрямках: високопродуктивні обчислення; штучний інтелект, дані та хмарні сервіси; передові цифрові технології; забезпечення широкого використання цифрових технологій у бізнесі та суспільстві; кібербезпека (тільки для країн-членів ЄС). Проаналізовано частку цифрової економіки у ВВП України. Виділено заходи, які потрібно реалізувати у рамках забезпечення безперебійного процесу цифровізації економіки. Встановлено, що у довгостроковій перспективі цифровізації економіки (2026-2032) Україна може зосередитися на розбудові надійної інфраструктури даних для вимірювання цифрової економіки для підтримки стратегій, заснованих на фактичних даних. Встановлено, що незважаючи на воєнний стан, цифрова трансформація та розвиток цифрової економіки в Україні триває та оновлюється. З’ясовано, що в умовах цифровізації економіки бізнесу необхідно інвестувати значні кошти в розробку та створення цифрових платформ, а актуальними сферами управління бізнесом повинні стати кооперація та конвергенція, кібербезпека, цифрова компетентність та розвиток необхідних цифрових навичок.

The issues of efficiency and rational organization of the civil service as an object of research of domestic and foreign scientists and practitioners, international non-governmental organizations are considered. Key factors of influence of the global and national social environment are analyzed with the emphasis on their influence on the level of effective functioning and construction of the civil service system. The criteria of openness, transparency, professionalism, efficiency and modernization for establishing ways of adaptation of national state institutions to European standards and improving the level of efficiency of public administration are evaluated. The main problems are revealed in the article and some aspects of forming of adaptive state administration which efficiency of functioning will provide growth of capacity and consolidation of strategic positions of economy of Ukraine will be offered, will increase opportunities for social requests of the population. On the basis of the defined systematic methodology for this research and selected methods and tools, some aspects of forming a system of criteria that can objectively evaluate and improve the effectiveness of the functioning of the public service in the public administration system are proposed.

У статті досліджено теоретичні основи, сутнісні і змістові параметри мотивації й стимулювання персоналу в системі критеріїв ефективності функціонування організації. Розглянуто проблематику мотивації праці на вітчизняних організаціях. Метою дослідження є узагальнений аналіз організації процесів стимулювання та мотивації персоналу в сучасних організаціях та розкриття основних характеристик мотиваційної складової як головного фактору ефективності діяльності сучасної організації. Розкрито набір і дієвість інструментальних засобів «мотивації» та «стимулювання» в процесах управління персоналом організації. Доведено, що економічно-соціальна сутність мотивації персоналу полягає у задоволенні матеріальних і нематеріальних потреб персоналу. При удосконаленні процесів підвищення мотивації і стимулювання персоналу як чинника ефективності діяльності організації пропонується врахування таких базових вимог як комплексність мотивів й стимулів та формалізація критеріїв, які забезпечують справедливість компенсаційних і стимулюючих виплат.