An informative experiment involved two groups of surgeons during the endoscopic surgery training. The first group comprised the doctors with left hemisphere dominant (right-handed); the second comprised the doctors with right hemisphere dominant (left-handed). Group 1 of doctors showed better and more effective practical skills in endoscopic surgery compare to group 2. According to the results of the educational experiment, it was established that the left-handed and right-handed doctors have different psychophysiological features and they comprehend the necessary practical skills in endoscopic surgery differently. For the effective and comprehensive development of practical skills in this discipline, more attention should be paid to persons with dominance of the right cerebral hemisphere.

Вступ. Травматизм належить до актуальних проблем сьогодення. У його структурі домінує поєднана черепно-мозкова та скелетна травма, яка супроводжується найбільшою летальністю. Одним з маркерів розвитку травматичної хвороби є інтенсифікація ліпідної пероксидації у тканинах та органах, що лежить в основі патогенезу розвитку поліорганної недостатності. За цих умов практично не вивченими залишаються закономірності процесів ліпідної пероксидації в особин з різною резистентністю до нестачі кисню. Мета дослідження – з’ясувати особливості активації процесів ліпідної пероксидації в ранній період краніоскелетної травми, ускладненої крововтратою, у щурів з різною резистентністю до гіпоксії. Методи дослідження. Експерименти виконано на 148 нелінійних білих щурах-самцях масою 180–200 г, які перебували на стандартному раціоні віварію. Попередньо у тварин визначили індивідуальну стійкість до гіпоксії та виділили 2 групи: високо- і низькостійких. У щурів моделювали краніоскелетну травму та поєднували її з гострою крововтратою. Через 1, 3 і 7 діб у печінці різностійких до гіпоксії тварин визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти – скринінгового маркера інтенсифікації ліпідної пероксидації. Результати й обговорення. У відповідь на краніоскелетну травму в піддослідних тварин активувалися процеси ліпідної пероксидації клітинних мембран гепатоцитів. За умов додаткової крововтрати відбувалося нашарування впливу патогенних механізмів травми і гіпоксемії, при яких відмічали посилення утворення в печінці реагентів до тіобарбітурової кислоти. У високостійких до гіпоксії тварин ступінь накопичення реагентів до тіобарбітурової кислоти в печінці був суттєво меншим, ніж у низькостійких щурів, у всі терміни спостереження. Отримані результати вказують на те, що у високостійких тварин, попри вищу інтенсивність ліпопероксидації у вихідному стані, реакція на травму супроводжувалася меншою активізацією процесів ліпідної пероксидації, ніж у низькостійких щурів. Це дозволяє припустити нижчу вірогідність розвитку поліорганної недостатності у високостійких тварин, що має вагоме практичне значення і вимагає подальшого вивчення. Висновок. У відповідь на краніоскелетну травму та її поєднання з гострою крововтратою в гострий період і період ранніх проявів травматичної хвороби, порівняно з контролем, відмічають зростання інтенсивності ліпідної пероксидації в печінці високо- і низькостійких до гіпоксії тварин, ступінь якої суттєво більший у низькостійких щурів.

Introduction. Traumatic events are considered to be one of the current problems in modern urban society. Beyond being the immediate cause of the death of the injured, the development of multiple organ failure syndrome is a perilous complication of severe multiple and combined trauma. An experimental cranioskeletal trauma is known to be accompanied by internal organ dysfunction. Nonetheless, the development of organ dysfunction in terms of hypoxia resistance in the presence of cranioskeletal trauma remains insufficiently studied.The objective of research: to establish the dynamics of the functional state of the liver in the presence of cranioskeletal trauma, complicated by blood loss in rats with different hypoxia resistance in the early period of traumatic disease and evaluate the efficacy of Thiocetam in the correction of identified abnormalities.Material and methods: The experimental studies were conducted on 196 white non-linear male rats weighing 180-200g. Initially, an individual resistance to hypoxia of the rats was estimated, and the animals demonstrated high- and low- resistance value to hypoxia (HR and LR, respectively) were selected for the further study. The HR- and LR-rats were separately divided into 4 groups: control and three experimental once. In the first experimental groups the HR-and LR-animals were induced the cranioskeletal trauma under thiopental sodium anesthesia (40 mg·kg-1); the animals of the second experimental groups were inflicted the acute blood loss of 20-22% of circulating blood volume; in the third experimental groups, the HR and LR animals were subjected to an acute blood loss following the cranioskeletal trauma and administered the intraperitoneal injection of the Thiocetam at a dose of 250 mg·кg-1 of body weight once a day for correction. The bile excretion function of the liver was analyzed in the controls and experimental groups of animals 1, 3 and 7 days after trauma.The results and discussion. The conducted studies indicated the higher rate of bile excretion in the control group of LR-rats compared to the control of HR-rats. The rate of bile excretion was occurred decreased in both HR- and LR-rats under the influence of the cranioskeletal trauma. However, the degree of decrease in the studied parameter of the LR-rats was considerably greater than the corresponding value of the HR-rats. An additional blood loss model resulted in more marked abnormalities, particularly in the experimental group of LR-rats. The 7-day administration of Thiocetam led to the significant decrease in the abnormal bile excretion rate in the experimental groups of HR- and LR-rats compared to the animals without corrective medication. The analysis of deviation degree of the studied parameter in the animals administered Thiocetam in relation to the animals without correction evidenced better efficacy of the medication in the experimental group consisted of LR-rats compared to the group of HR-rats, especially under the conditions of additional acute blood loss model. Consequently, Thiocetam is able to compensate less-developed defense mechanisms of LR-rats compared to the HR-rats, which should be taken into consideration in real-life clinical practice settings in the comprehensive treatment of the injured with cranioskeletal trauma complicated by blood loss considering the possibility to determine their resistance to hypoxia.Conclusions. The rate of bile excretion as a basic indicator of the functional state of the liver in the intact LR-rats is found to be substantially higher than in HR-rats. The degree of decrease in the rate of bile excretion is significantly greater in LR-rats after 7 days of the post-traumatic period under the influence of cranioskeletal trauma complicated by acute blood loss. The administration of Thiocetam is accompanied by a marked positive effect on the rate of bile excretion in the HR- and LR-rats, but the degree of increase in the studied parameter is considerably greater in the experimental group of LR-rats.