No abstract

No abstract

No abstract

The aim of the work: to improve the results of treatment of Mirizzi syndrome by developing rational surgical tactics depending on its type. Materials and Methods. The work is based on the evaluation of the results of surgical treatment of 62 patients with cholelithiasis complicated by Mirizzi syndrome who were hospitalized in surgical departments of the Republican Specialized Scientific and Practical Center for Emergency Medical Care of the Samarkand branch for the period from 2016 to 2021. Results and Discussion. Successful radical cholecystectomy largely depends on the correctly chosen surgical tactics, which significantly affects the course of the operation and has a certain significance in the outcome of surgical treatment, affects the course of the rehabilitation period. Based on the data of the preoperative examination the patients of the main group were divided into 3 subgroups of the degree of probability of Mirizzi syndrome.  The proposed program for choosing surgical tactics in patients with cholelithiasis complicated MS allowed in 8.1 % and 29.0% of cases to perform laparoscopic cholecystectomy and cholecystectomy from a mini-access, respectively, and thereby allowed to avoid damage to the bile ducts and to complete the operation with minimal risk. The developed program for choosing the tactics of surgical treatment of patients with cholelithiasis complicated MS, taking into account an integrated approach to the choice of access, allowed to improve the quality of care by reducing the frequency of immediate postoperative complications to 3.2 %, and in the long-term postoperative period, complications were reduced to zero.

Мета дослідження – покращення результатів хірургічного лікування хворих з вузловим зобом.Матеріал і методи. У дослідження був включений 281 пацієнт із захворюваннями щитоподібної залози, госпіталізований у відділення хірургії Самаркандського державного медичного інституту для проведення оперативного лікування протягом 2009–2016 рр.Результати. Рецидив вузлового зоба спостерігався у 9 випадках (4,7 % хворих) у часовому проміжку від 2 до 6 років. Наслідки оперативного втручання були благополучними, у 30 % пацієнтів були виявлені атипові клітини у протилежній частці щитоподібної залози, хоча клінічно вонавиглядала інтактною.Висновки. На основі вивчення віддалених результатів хірургічного лікування визначено оптимальний об’єм хірургічного втручання при різних морфологічних формах вузлового зоба. Адекватними об’ємами оперативного втручання визначено геміструмектомію, максимально субтотальну резекцію щитоподібної залози та тиреоїдектомію. При проведенні адекватної замісної терапії різко знижується число рецидивів після проведених оперативних втручань. Найбільший відсоток (4,7 %) рецидивів, не залежно від морфологічної форми вузлового зоба, зафіксовано при проведенні економної резекції та енуклеації вузла щитоподібної залози.