No abstract

The aim of this work: to evaluate the effectiveness of the developed methods of intestinal decompression in the treatment of spilled appendicular peritonitis in children. Materials and methods. The study was conducted on the basis of the 2nd SamMI clinic in the period from 1990 to 2014. Long-term decompression of the small intestine was carried out through appendicostomy or cecostomy, the technique of which was significantly different in the main group (79 patients) and the comparison group (34 patients). Results. The methods we developed for decompression of the small intestine in children with common appendicular peritonitis (WAP) contributed to an earlier restoration of intestinal motility and the appearance of the first independent stool (on day 4), normalization of body temperature by 4-5 days, and a reduction in the duration of the gastric tube (up to 3 days) and early activation of patients (2-3 days).

<p>РЕЗЮМЕ. Було оцінено ехографічні показники: наявність рідини в черевній порожнині та її локалізація;<br />наявність перистальтики кишечника; діаметр і товщина кишечника; скупчення рідини та повітря в просвіті<br />кишечника; характер просування хімусу по кишці. При порівнянні доопераційних показників УЗС з результатами<br />інтраопераційної ревізії черевної порожнини виявлено, що у 91,2 % випадків ехографічні дані збігалися з<br />інтраопераційними. УЗС в післяопераційному періоді дозволяє виявити не тільки позитивну клінічну картину,<br />але й сприятиме ранньому розпізнаванню післяопераційних внутрішньочеревних ускладнень (абсцеси черевної<br />порожнини, спайкові ускладнення).</p><p><br />КЛЮЧОВІ СЛОВА: апендикулярний перитоніт у дітей, ультразвукова сонографія, діагностика.</p>

Мета дослідження – покращення результатів хірургічного лікування хворих з вузловим зобом.Матеріал і методи. У дослідження був включений 281 пацієнт із захворюваннями щитоподібної залози, госпіталізований у відділення хірургії Самаркандського державного медичного інституту для проведення оперативного лікування протягом 2009–2016 рр.Результати. Рецидив вузлового зоба спостерігався у 9 випадках (4,7 % хворих) у часовому проміжку від 2 до 6 років. Наслідки оперативного втручання були благополучними, у 30 % пацієнтів були виявлені атипові клітини у протилежній частці щитоподібної залози, хоча клінічно вонавиглядала інтактною.Висновки. На основі вивчення віддалених результатів хірургічного лікування визначено оптимальний об’єм хірургічного втручання при різних морфологічних формах вузлового зоба. Адекватними об’ємами оперативного втручання визначено геміструмектомію, максимально субтотальну резекцію щитоподібної залози та тиреоїдектомію. При проведенні адекватної замісної терапії різко знижується число рецидивів після проведених оперативних втручань. Найбільший відсоток (4,7 %) рецидивів, не залежно від морфологічної форми вузлового зоба, зафіксовано при проведенні економної резекції та енуклеації вузла щитоподібної залози.

Мета дослідження - вивчити можливості ультразвукової доплерографії в діагностиці хронічної венозної недостатності (ХВН) нижніх кінцівок.Матеріали та методи. Проведено обстеження 176 пацієнтів з ХВН. Використаний метод колірної доплерографії.Результати та обговорення. ХВН у обстежених пацієнтів виявлявся різноманітної клінічної симптоматикою. Для оцінки тонусу венозної стінки визначали індекс еластичності (ІЕ) загальної стегнової і підколінної вен, для визначення «нормальності» анатомічної будови великої підшкірної вени на стегні визначали індекс гіпоплазіі.Характерізова гемодинамичну значимість, розділили всіх обстежених хворих за ступенями тяжкості на три групи. У першій групі при проведенні проб на клапанах в сафенофеморальному сполученні ретроградний кровотік не фіксували, що підтверджувало відсутність клапанної недостатності. Значення ІЕ не перевищував 1,37 ± 0,09. У другій групі реєстрували ретроградний потік крові тривалістю не більше 2 секунд, що свідчить про гемодинамично незначну недостатність. Значення ІЕ був вище 1,37. У пацієнтів третьої групи при проведенні проб на клапанах в сафенофеморальне сполучення реєструвався ретроградний потік крові, що дозволило виявити гемодинамічно значиму клапанну недостатність, при якому показана хірургічна корекція. Середні показники ІЕ глибоких вен перевищували нормальне значення і становили для загальної стегнової вени 1,7 ± 0,042, для підколінної вени -1,6 ± 0,028.Висновки. Ультразвукова доплерографія дозволила виявити клапанну недостатність різних відділів венозного русла нижніх кінцівок і зробити висновок про ступінь порушення венозного відтоку вен нижніх кінцівок. Вивчення за допомогою ультразвукової доплерографії тоніко-еластичних властивостей венозної стінки є одним з важливих моментів в діагностиці стану венозної системи нижніх кінцівок і має важливе практичне значення. Розвиток ХВН - процес, протяжний в часі, тобто за умови виявлення і лікування захворювання на ранніх стадіях можна реально скоротити кількість хворих або пролонгувати в часі розвиток важких форм хвороби.