No abstract

В середині виробничих приміщень можуть утворюватися вибухонебезпечні концентрації різних речовин. За наявності достатньої кількості кисню та джерела запалення така ситуація закінчується вибухом, який може призвести до руйнування будівельних конструкцій та будівлі в цілому. З метою захисту промислових будинків від можливих руйнувань внаслідок вибуху усередині приміщення здійснюють зміцнення й посилення стійкості несучих конструкцій. Одним із дієвих способів захисту будівельних конструкції від надлишкового тиску вибуху є застосування легкоскидних конструкцій. З метою розв'язання практичних завдань вибухозахисту промислових будинків і споруд необхідно однаковою мірою вміти підібрати площу та параметри легко скидних конструкцій. Крім того, для зниження виникаючих навантажень до безпечних величин необхідно правильно розрахувати несучі конструкції на динамічну стійкість при збереженні їх несучої здатності. Поставлена задача забезпечення захисту проти вибуху за допомогою безінерційних легкоскидних конструкцій із гнучкими елементами може бути вирішена шляхом комплексного врахування механічних властивостей стільникових полікарбонатних листів. Проведені експериментальні дослідження поведінки безінерційних легкоскидних конструкцій із гнучкими огороджувальними елементами під впливом динамічних навантажень в умовах вибуху. На основі отриманих результатів визначено ефективну жорсткість та критичне переміщення стільникових полікарбонатних листів гнучких елементів. Встановлено, що для стільникових полікарбонатних листів товщиною 4-8 мм ефективна жорсткість лежить у межах 301-215 Н•м при цьому критичне переміщення країв становитиме 2,9-9,8 мм. Запропоновано математичну модель, що враховує вплив геометричних розмірів та критичного значення прогину полікарбонатного листа, як гнучкого елементу огородження, на умови спрацювання легкоскидних конструкцій Ключові слова: легкоскидні конструкції, полікарбонатний стільниковий лист, ефективні механічні характеристики, експериментально-розрахунковий метод UDC 614.

46 als, such as aluminum, magnesium, beryllium, titanium, and their alloys), D2 (combustion of alkaline metals), D3 (combustions of metal-containing compounds, such as hydrides). Now combustion of metals in accordance with EN-2:2014 is included in the fires of class D. The most hazardous fires are the combustion of magnesium, aluminum, and their alloys. IntroductionLight metals include magnesium, aluminum, titanium, sodium, lithium, and others. Combustion of these metals and their alloys belongs to the fires of class D. By 2014, the fires of class D were divided in fires D1 (combustion of light met-