No abstract

Despite the new geopolitical situation caused by the revolution at Maidan in February 2014, little is known about the real economics of Ukraine and its internal spatial disparities. In the survey of regional disparities, data on incomes, employment and unemployment were involved and completed by those on migration and age structure of the population. The spectrum of available data at rayon level is not particularly broad, but this is counterbalanced by the ca. five hundred territorial units that provide a minute picture of the inequalities. According to the classic view, the spatial pattern of economic development is opposite to the Central European west to east slope. In Ukraine, Eastern regions are not more developed as a whole but they accommodate more developed large urban centres. Spatial differences grew most rapidly during the period of economic decline (1990)(1991)(1992)(1993)(1994)(1995)(1996)(1997)(1998)(1999)(2000). However, these disparities were mitigated during the two years following the global financial crisis as the latter mainly affected the large urban centres of the economy. Conversely, the Donets Basin as a whole was highly exposed to the effects of these crises owing to its outdated industrial structure (coal mining, iron and steel industry). This led to a rearrangement in the ranking of the east Ukrainian regions based on GDP per capita: Dnipropetrovs'k overtook Donets'k, and the Dnieper Region (including Zaporizhzhia) has a higher output per capita than Donbas. A significant part of the productive capacities and incomes are found in the Donbas, an area hit hard by the fighting; their loss would further deteriorate the state of the country's economy. The fighting in the Donbas that did by far the greatest harm to the economy among the post-Soviet conflicts. It happened in a period when Ukraine, after the transformation crisis, had been on the path of growth for more than one decade. Concerning population number, area and economic weight, the Donbas exceeds Transnistria or Karabakh by an order of magnitude.

No abstract

Київський національний університет імені Тараса Шевченка 2 ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя ПУБЛІЧНІ ПРОСТОРИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПАРТИСИПАТИВНОГО МІСЬКОГО ПЛАНУВАННЯ -ПРИКЛАД КИЄВАМета цієї статті -аналіз розподілу та ступеня репрезентації різних типів публічних просторів у різних планувальних зонах та зонах містобудівної цінності, а також виявлення особливостей впровадження засад партисипативного міського планування * у Києві. Публічні простори певною мірою є відображенням успішності розвитку міста. Їх розподіл у межах міста, створення нових, оновлення зумовлюють рівень просторової справедливості. Значну кількість досліджень присвячено вивченню публічних просторів міст США, Великої Британії, Німеччини, Австралії, Китаю, натомість недостатньо їх щодо пострадянських міст, зокрема міст України. У статті автори намагаються дати відповідь на питання, наскільки рівномірним та справедливим є розподіл публічних просторів у Києві. Підтверджується гіпотеза нерівномірності їх просторового розподілу. Шляхи подолання несправедливості у розподілі, доступності та якості публічних просторів пов'язані із залученням мешканців до міського планування. Тому другим ключовим питанням статті є оцінка впливу впровадження засад партисипативного міського планування на забезпеченість та якість публічних просторів Києва, зокрема аналіз місця та специфіки проектів публічних просторів у бюджеті участі міста залежно від їх розміщення за напрямом центр-периферія.Ключові слова: публічний простір; зелений публічний простір; торговельно-розважальний центр; міське планування; просторова справедливість; партисипація; Київ.

This article explores urbicide during Europe’s largest ongoing war of the 21st century. Urbicide in Ukraine is not just another story in a long list of well-covered destroyed cities; it has new manifestations and needs to be rethought. Despite the variety of forms and concepts associated with urbicide, it has some common features such as non-selective ness, simultaneous destruction of symbolic and mundane, ordinary places, both physical structures and values, is aimed at ‘killing’ the heterogeneous urbanity for its own sake, and even being carefully planned causes reconfiguration of urban spaces in unexpected ways. The article has three focuses; it concentrates on the extent and causes of direct ur bicide in Ukraine, the relation of urban life under occupation and indirect urbicide, and narratives of (non)return to occupied cities. All these foci are united by the main purpose of the study to understand the urbicide caused by the warfare and global geopolitical changes that are ‘exploding’ (in a literal and relative sense) in Ukraine’s cities. This re search is based on the analysis of semi-structured in-depth interviews, thematic analysis, as well as mapping of warfare and urbicide in Ukraine.