The objective of this article is to formulate the definition of the notion of disciplinary responsibility of police officers, to highlight and study the features of this legal phenomenon in the legal system of individual European states. The research was carried out on a complex of general and special scientific methods. In particular, was used the hermeneutic, the logical method of convergence from simple to complex, the logical-semantic, the logical-legal, the comparative-legal method. The author of this article has studied the features of the disciplinary responsibility of police officers. The author focuses on the fact that the disciplinary responsibility of police officers has a number of features: 1) police officers are subjects of special disciplinary responsibility; 2) the content of a disciplinary offense (misconduct) of a police officer is broader than that of persons who are not in the public service; 3) the number of disciplinary sanctions applied to police officers is wider than for employees who are not in the public service; 4) the procedure for bringing to disciplinary responsibility of police officers of Ukraine is specific; 5) employees of the National Police of Ukraine are brought to disciplinary responsibility in case of committing any offense (criminal, administrative, civil).

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри теорії та історії держави і права факультету № 1, Харківський національний університет внутрішніх справ СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ПРАВОВЕ ЯВИЩЕ У статті проаналізовано сутність та зміст соціальної відповідальності. Запропоновано під соціальною відповідальністю розуміти перспективний і ретроспективний взаємозв'язок між особою та суспільством, який знаходить зовнішній прояв у добровільній реалізації соціальних норм, вона припускає схвалення та заохочення, а у випадках ненормативної соціальної поведінки-передбачає для її суб'єктів обов'язок зазнати певні несприятливі наслідки. Зроблено висновок про те, що соціальній відповідальності як окремому соціальному явищу притаманні такі ознаки: 1) об'єктивний характер; 2) певні форми реалізації, соціальна відповідальність може бути представлена через сукупність двох підсистем відносин (ретроспективні відносини і відносини, засновані на свідомому виконанні вимог суспільства); 3) соціальна відповідальність є родовим складним системним поняттям; 4) соціальна відповідальність має такі структурні компоненти: а) суб'єкт соціальної відповідальності («суб'єкт ненормативного соціального діяння»); б) об'єкт соціальної відповідальності; в) суб'єкт, що здійснює оцінку, регулювання, контроль поведінки соціальних суб'єктів; 5) соціальна відповідальність може бути представлена як на особистому, так і на суспільному (колективному) рівні; 6) соціальна відповідальність має нормативний характер. Акцентовано увагу на тому, що основними критеріями поділу соціальної відповідальності на види є: а) суб'єкт; б) сфера суспільного життя; в) часовий вимір; г) вид соціальної норми, що містить вимоги суспільства до поведінки особи, групи людей, суспільства в цілому; д) вид соціальних норм просторової дії. Залежно від сфери життєдіяльності запропоновано розрізняти: політичну, економічну, духовно-культурну, екологічну, освітньо-наукову, технологічну відповідальність та відповідальність у сфері сімейно-побутових відносин. Залежно від часового виміру запропоновано розрізняти: ретроспективну відповідальність та перспективну відповідальність. Залежно від виду соціальної норми, що містить вимоги суспільства до поведінки особи, соціальної групи людей, суспільства в цілому, запропоновано розрізняти: моральну, релігійну, юридичну відповідальність тощо. За видом соціальних норм просторової дії виокремлено такі види соціальної відповідальності: 1) відповідальність у фізичному просторі (перспективна, ретроспективна); 2) відповідальність у віртуальному (кіберпросторі).

The author has carried out theoretical study of the development of ideas in legal science on the principles of legal process; has studied the etymological meaning of the term of “principle”. The analysis of legal literature and the corresponding normative and legal material has been carried out. It has been noted that the principles of legal process are formed as a result of verified, reasoned and substantiated activities of authorized entities after the cognition of the patterns of procedural activities. Using the action of principles of legal process in the legal system as a criterion of classification, the author has singled out its general and special principles. The general principles of legal process include principles aimed at revealing the nature, character, nature of legal process. The special principles, in turn, include principles that reflect the functional orientation of the types of legal process and determine the organizational features, specifics of means and methods of carrying out procedural activities at its individual stages. Taking into account the organizational features, specifics of means and methods of carrying out procedural activities at its separate stages, such principles of stages of legal process as the principle of written form of consolidation, the principle of legal qualification, the principle of certification of result, the principle of urgency have been singled out. The author has provided characteristics and has revealed the content of these principles.

No abstract

The authors have studied one of the current historical and legal problems concerning the development of procedural law in the Ukrainian lands, which were part of the Russian and Austro-Hungarian Empires in the second half of the XIX – early XX centuries. Based on the analysis of scientific literature and relevant regulatory material, it has been noted that the beginning of the reform of procedural legislation of the Russian Empire can be considered the introduction of the institution of forensic investigators by the imperial decree in June 1860. Thus, the preliminary investigation was separated from the police, and investigators were part of the staff of the judicial department. The next stage was the judicial reform of 1864. As a result of the reform, the judicial system and procedural law were completely changed. Substantive law was also partially amended under that influence; there was the separation of criminal proceedings from the civil one; procedural norms of administrative justice began to be formed in the Ukrainian lands during that period, and a new branch of knowledge within legal science emerged, which was aimed at searching for the essence and nature of procedural law. The development of procedural law in the Ukrainian lands, which were part of the Austrian and, since 1868, the Austro-Hungarian Empires, was characterized by the obsolescence and imperfection of procedural legislation and its focus on the establishment of imperial positions. At the same time, it is possible to state its certain democracy and succession. It has been concluded that national procedural law during that period was characterized by the preservation and strengthening of certain features of the medieval process (secular nature, rationality, phasing), by the separation of procedural law from the substantive, by the formation of procedural branches of law, by the codification of procedural legislation, by the separation of administrative proceedings from criminal and civil proceedings; the functions and competence of the authorities and their officials were differentiated.