The present paper addresses the issue of determining the best international practices for developing soft skills among students of different specialties through carrying out a theoretical review. Basing on literature on present-day theory the authors make an attempt to explain soft skills dichotomies, summarize existing approaches to classifying soft skills, consolidate and document best international practices for soft skills development among potential employees of different specialties including bachelor students, master students, doctoral and postdoctoral students. The data obtained in the theoretical analysis reveal that the possible ambiguities in the interpretation of the concept of “soft skills” are caused, on the one hand, by the dichotomic perception of their nature by present-day researchers and educators and, on the other hand, by the absence of the common language which makes it difficult to provide a more unified definition most satisfactory to all concerned. The authors are convinced that soft skills have a cross-cutting nature and regard them as personal and interpersonal meta-qualities and meta-abilities that are vital to any potential employee who is going to make positive contributions not only to his/her professional development but to the development of a company he/she is going to work for. The results of the conducted theoretical review clearly indicate that the absence of the unified understanding of the concept of “soft skills” is reflected in the existence of different approaches to classifying soft skills, let alone, the selection of didactic tools for developing soft skills among potential employees.

Ступінь актуальності обраної проблематики виконаної роботи та її зв'язок з державними галузевими програмами, пріоритетними напрямами розвитку науки й техніки.Глобалізація та інтеграція економічних і соціокультурних процесів, демократизація і цифровізація в ракурсі розбудови української держави та реформування сфери освіти спонукають до трансформації освітньо-інформаційного простору України, упровадження нових професій, які відповідали б ринку праці.Загальновідомо, що всі професії важливі та потрібні. Професії, як і всі явища, мають притаманні їм специфічні ознаки, з часом набувають нового змісту, окремі змінюють назви, деякі можуть оновлюватися або й зникати. На практиці існує багато проблем, пов'язаних із професією, її вибором й оволодінням. На ринку праці почасти виникають дискусійні питання, значну кількість яких спричиняє відсутність сучасного класифікатора професій. Чинний український класифікатор професій (2010 р.) є застарілим, оскільки, незважаючи на внесені щорічні правки, не диференціює такі поняття, як «професія», «кваліфікація», «професійна назва робіт», «посада»; його зміст не корелюється зі змістом Національної рамки кваліфікацій, тобто описом компетенцій відповідно до рівнів освіти. Крім того, є низка категорійно не визначених понять, як-от: «артист розмовного жанру», «Президент України», «завідувач лазні», «завідувач кафедри», «кобзар» (незрозуміло, це посади, професії чи кваліфікації). До означеної проблеми слушно привертає увагу Юлія Свириденко, перший заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (URL: https://nv.ua/ukr/biz/ experts/klasifikator-profesiy-i-trudovi-knizhki-shcho-zminitsya-novini-ukrajini-50108728.html).Попри важливість назв, наявність класифікатора професій, вирішальна роль у будь-якій галузі, насамперед у царинах культури, науки та освіти, належить креативним професіоналам -інноваторам та свідомим громадянам, які є рушійною силою відродження та розквіту сильної конкурентоспроможної, розвинутої, суверенної України, створення її цифрової економіки. УПРАВЛІННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЮ РОБОТОЮ З УЧНІВСЬКОЮ МОЛОДДЮ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ РЕГІОНУ (відгук про дисертацію Козійчук Оксани Григорівни, подану до захисту на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.06 -теорія і методика управління освітою)

No abstract