Under uncertain conditions, the introduction of a state of emergency and quarantine measures, the scope of human rights may be subject to state interference and some rights cannot be exercised at all. The aim of the work is to examine the problem of the exercise of the right to freedom of movement and personal integrity in the context of COVID-19 through the practice of the European Court of Human Rights ECTHR. The theme of the study is the social relations that arise in the exercise of the right to freedom of movement and personal integrity in the COVID-19 pandemic. Research methods are the dialectical method, the method of system analysis, synthesis, induction, deduction, modeling, comparison, generalization, and formalization. As a result of the study, the problems of the realization of the right to freedom of movement and personal inviolability in COVID-19 were analyzed through the prism of ECtHR decisions. The international experience of regulating the right to circular under quarantine conditions was clarified and suggested ways to solve this problem to protect human dignity.

The article examines the problems and prospects for the development of interstate migration relations. The assessment of migration processes in the world economy is carried out and the migration processes of Ukraine are analyzed. The directions of influence of migration processes on the economy of the countries are defined. Migration policy is defined as a system of conceptually united tools by means of which the state and its social institutions provide achievement of the purposes of development of processes of external migration corresponding to perspective tasks of social and economic development. The consequences of migration are considered in the context of political, economic and social security. Labor migration has a huge impact on the global political and socio-economic situation. In recent decades, it has become an important factor in economic development, providing flexibility in the international labor market, more rational use of human resources due to their movement between countries, the accession of developing countries to the world production system, interaction and mutual enrichment of cultures. Problematic aspects are revealed, and also directions of the state policy of development of the market of migration services in Ukraine are substantiated. The reasons for increasing migration of Ukrainians are described, namely: low wages, relevance and place of work and demand for the profession, education system, health care and medical care, method, duration and safety of life, observance and protection of rights, ecology, unfavorable conditions for small and medium-sized businesses, arbitrariness of power, unstable political situation, military aggression. It is emphasized that one of the key elements of a free democratic society is an active state policy in the field of migration. Solving the problems of creating proper, comprehensive migration control for modern Ukraine is of great importance.

Мета статті – проаналізувати період правління Андраша ІІІ, вплив родини Моросіні на політичне життя Угорщини та взаємовідносини монарха з представниками олігархічної верхівки королівства. Методи дослідження. Використано порівняльно-історичний, історико-генетичний та структурно-системний методи аналізу, проблемно-хронологічний та біографічний підходи до викладення матеріалу. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії найбільш повно проаналізовано період правління Андраша ІІІ, визначено ключові проблеми внутрішньої політики монарха. Висновки. Правління Андраша ІІІ, останнього представника чоловічої гілки династії Арпадів, припало на один із найбільш нестабільних періодів історії Угорщини. Роки правління Ласла IV Куна призвели до втрати частини північно-східних комітатів, усамостійнення від королівської влади великих олігархічних володінь та втрату політичного впливу на міжнародній арені. Андраш ІІІ отримав у спадщину внутрішню політичну систему, фундамент якої був закладений у попередні роки і суть якої полягала у тому, що король змушений був пристати до певного політичного табору магнатів, які все більше перетворювалися на олігархів. Незважаючи на особисту харизму та особисті якості, Андраш ІІІ не зміг ефективно протидіяти відцентровим тенденціям, які набрали обертів в Угорщини за часів правління його попередників та позбутися залежності королівської влади від підтримки могутніх баронських угруповань. Потужна фінансова підтримка з боку родичів та Венеційської республіки дали монархові змогу створити видимість сили, проте не дозволили відновити інституції королівської влади, що в умовах передчасної смерті бездітного монарха, занурило Угорщину в десятиліття династичних воєн.