Online learning has tended to increase its use in the education system since the beginning of the pandemic. The article aims to empirically investigate the effectiveness of online learning as a tool for the education system in the context of digitalization. The study is based on the use of a structured interview technique and an analysis of the results of a survey of Ukrainian university students. To ensure organization and self-discipline, comprehension, learning, and assimilation of learning material, it is important to ensure a sufficient level of interactivity and teacher-student interaction, feedback, and guidance to students in an adequate time frame. A well-functioning feedback system is a supportive and essential element for student learning. Classical deadlines set by the teacher for assignments are also a valid method in online learning. Students noted the importance of creativity in the teacher's presentation of the task and the importance of the limitations of the methods by which the task can be solved. Timely revision, and evaluation by the teacher of the work, the task also encourage students to put a higher level of effort into their online learning. Online synchronous seminars in ZOOM are more impactful and motivating than recorded video lectures, and presentations which are available to students in asynchronous mode. An essential method of online learning was noted by the students to complete individual written assignments on the studied topic immediately after its presentation. The teacher's explanations and live synchronous conversation were also effective in online learning. Continuous, systematic educator monitoring of the progress and attendance at the online classes encouraged students to attend lectures but was not a major method for ensuring synchronous attendance.

The purpose of the study is to establish the pattern of institutional and national challenges for teacher education in the context of the COVID-19 pandemic, by conducting regression analysis and research of regulations of the world, to identify challenges for teacher education and the ability to provide quality education in the context of distance learning. Research methods: systematization; comparative analysis; generalization; regression analysis. Results. After conducting a regression analysis, it was found that the value of the coefficient of determination shows that the regression model by 60% reflects the direct dependence of the availability of emergency distance education in 30 countries, based on the results of access to personal computers among students and the current cost of education. It has been established that countries such as Denmark, Switzerland, Austria, Norway and Luxembourg have a favorable climate for emergency distance education.

Семенюк Тетяна Петрівна, кандидат філологічних наук Близнюк Людмила Миколаївна, кандидат філологічних наук Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ПОЛІКОДОВИХ ТЕКСТІВ: НЕВЕРБАЛЬНИЙ АСПЕКТ Статтю присвячено проблемі інтертекстуальності полікодових текстів мас-медіа, що на сьогоднішній день є складними семіотично-гетерогенними конструктами, у кодуванні котрих задіяні вербальні, невербальні та паравербальні семіотичні ресурси. З огляду на зміну семіотичного статусу сучасних текстів, запропоновано по-новому розглянути категорію інтертекстуальності, спрямувавши вектор дослідження на зображувальні засоби, які виступають маркерами інтертекстуальності на невербальному рівні. У статті окреслено поняття інтерпікторальності/інтеріконічності, виокремлено основні види візуальної інтертекстуальності шляхом аналізу обкладинок німецькомовного журналу "Spiegel". До базових видів інтерпікторальності мас-медійних текстів віднесено: пікторальну цитату, репродукцію, травесті, пародію та стилізацію.

У статті розглянуто поняття культури, туризму, комунікації та їх взаємини. Туризм зосереджений на фундаментальних принципах обміну між народами і є одночасно вираженням та досвідом культури. Культурний туризм – це набагато більше, ніж виробництво та споживання «високого» мистецтва та спадщини. Він проникає в деякі глибокі концептуальні території, що стосуються того, як ми будуємо та розуміємо себе, світ та багатошарові стосунки між ними. Перед тим, як визначити, що таке культурний туризм, ми повинні визначити значення терміну культура. Культурний туризм можна охарактеризувати як з точки зору пропозиції та попиту, а також із точки зору теоретичного та практичного підходу. Культурний туризм пов’язаний з міжкультурним спілкуванням. Культура впливає на норми та моделі поведінки різних суспільств, включаючи роль та значення культури у процесі створення комунікативних стилів. Міжкультурна комунікація у контексті культурного туризму розглядається як специфічна взаємодія між «нами» та «ними», другом і ворогом, у якому відбувається культурний обмін. Мета статті розкрити, як культурний туризм служить інструментом для покращення міжкультурного розуміння; як можна виправити міжкультурне непорозуміння або налагодити його використовуючи культурний туризм як механізм.

The article deals with a study of intercultural communication formation problems in the process of learning German language. Foreign languages ​​in a modern society are becoming increasingly important, as well as the growing need for a high level of proficiency, but it is impossible to fully communicate with other cultures without knowing anything about the characteristics of this people. A foreign language is an effective factor in the development of personality in a multicultural space. As a phenomenon of the spiritual life of mankind, it plays a major role, it promotes the process of communication, socialization, professionalization and social adaptation. At the present stage of development of teaching foreign languages methods, researchers identify three main goals of teaching a foreign language as a language of international communication and communication itself. It is noted that a foreign language should be studied in an inseparable unity with the world and culture of the peoples who speak these languages. The main components of foreign culture include the following elements: everyday behavior; traditional household culture; traditions, as well as rites that can be perceived as traditions; national pictures of the world that reflect the specifics of perception of the world around; artistic culture, which can also be attributed to the elements of ethnography and ethnology. It is emphasized that it is necessary to use authentic materials for its mastering when including aspects of intercultural communication in the content of foreign language teaching. We have identified the following ways to simultaneously study of German language and culture by the students who have proven themselves best during the learning process: role-playing games, preparation of individual messages, group messages or dialogues, presentations of the topics, home reading, contacts with other cultures, general discussion, homework on a given topic. Thus, the emphasis in the educational process on the features of intercultural communication make foreign language classes more diverse, interesting, which leads to the increased learning motivation and perception of the real picture of the world.