Ускладнення відкритих переломів довгих кісток зустрічаються в 57,7 % випадків. У результаті лікування відповідно до запропонованої нами схеми були отримані такі результати: добре — 62,2 % випадків, задовільно — 26,5 %, незадовільно — 11,3 % (ці пацієнти в післяопераційному періоді не могли отримати повного медикаментозного лікування й дотримуватися режиму вживання йодних препаратів). Ділянка пошкодженої кістки, статус м’яких тканин і дефіцит йоду в пацієнтів з ендемічних регіонів мають бути розглянуті під час лікування. Призначення йодних препаратів до хірургічного лікування й у післяопераційному періоді є ефективним методом покращання результатів терапії.

Представлені результати лікування хворих із хронічними остеомієлітами довгих кісток нижніх кінцівок. Клінічний матеріал базується на обстеженні і лікуванні хворих із посттравматичним остеомієлітом дов­гих трубчастих кісток нижніх кінцівок, у частини з яких в лікуванні використані регіонарна інфузія і лазерна секвестректомія. Для лазерної остеоперфорації і секвестректомії використовували напівпровідниковий лазер «Ліка-хірург» із довжиною хвилі 980 нм, потужністю постійного випромінювання до 18 Вт. Рентгенологічна динаміка, показники інтоксикації, імунологічного статусу, а також динаміка ранового процесу свідчать про високу ефективність запропонованої методики лікування, що дозволяє прискорити санацію кістки, її регенерацію, скоротити терміни лікування та реабілітації хворих.

The aim: To investigate and analyse certain aspects of potential adherence to rehabilitation treatment of patients with musculoskeletal injuries. Materials and methods: The study was conducted among 108 patients with musculoskeletal injuries. A questionnaire, containing 25 questions, was used to determine the importance for patients of rehabilitation treatment and their readiness to perform its measures. Results: It was found that for 98.0 ± 2.6% of surveyed patients with injuries it is important not to experience limitations in the future functioning of their bodies. 97.2 ± 3.1% of the surveyed patients with injuries indicated their readiness to do exercises prescribed by a rehabilitation specialist at home, and 87.0 ± 6.3% were ready to perform physical exercises even in case of unpleasant sensations or discomfort. It was determined that 67.6 ± 8.8% of the surveyed patients with injuries are ready to attend rehabilitation classes with specialists, 69.5 ± 8.7% are ready to record their own achievements at home and 73.1 ± 8.4% of the patients consent to maintain regular contact with rehabilitation specialists via the Internet. Conclusions: Patients with musculoskeletal injuries have a high level of understanding of the importance of rehabilitation. The vast majority of them are ready to perform most of the components of rehabilitation, but without significant changes in normal life and with a predominant stay at home. All this requires the development of organizational measures to form the adherence to particular components of rehabilitation.

The aim is to study and analyze the levels of general traumatism of the population, some aspects of trauma care in Transcarpathian region regarding administrative units. Materials and methods: Medical-statistical, graphic and biblio-semantic methods were used. The data of sectoral statistical reporting in Transcarpathian region for 2014-2018 formed the base of the study. Results: It is determined that the highest rates of traumatism (over 470 per 10 thousand population) are characteristic for the eastern districts of the region; the average indicators (260-470 per 10 thousand population) – for the northern and southern ones, and the lowest (less than 260 per 10 thousand population) – for the central and western parts of the region. The inequality of distribution of traumatological beds in the region in relation to the levels of injury in the administrative territories was determined. Conclusions: With the established tendency to decrease of general traumatism in Transcarpathian region for the period 2014-2018, significant inequalities of the specified indicator and inconsistency of traumatological beds availability in the administrative territories were revealed.

У статті наведено досвід застосування інгібіторів фактора некрозу пухлини альфа при лікуванні хворих із грижами міжхребцевих дисків. Матеріал дослідження — 12 хворих із грижами міжхребцевих дисків на шийному та поперековому відділах хребта. Обґрунтовано використання препаратів біологічної терапії для консервативного лікування хворих. Доведено, що препарати біологічної терапії потенційно ефективні при грижах міжхребцевих дисків хронічного генезу, більше пов’язані із запаленням і набряком інтраканальних тканин і є неефективними або сумнівними при великих секвестрованих грижах диска травматичного генезу.