<p>Авторами проведено аналіз результатів застосування LCP-блокованих пластин при остеосинтезі переломів діафізарної частини ключиці. У проміжку часу понад один рік було виявлено результати лікування 40 (78,43 %) пацієнтів, і в 92,5 % випадків досягнуто консолідації перелому при функціональних результатах плечового суглоба з боку перелому в межах 85–100 балів. Використання клінічно адаптованої класифікації переломів ключиці Robinson значно полегшує вибір методики остеосинтезу та тип фіксації кісткових уламків при переломах діафізарної частини ключиці. Одним із чинників, що викликали розлади репаративної регенерації при переломах ключиці, за результатами дослідження, слід вважати величину зміщення уламків та число кісткових фрагментів.</p>

Резюме. У структурі травм надп'ятково-гомілкового суглоба переважають ушкодження зв'язок, які можуть становити 70-75 % усіх ушкоджень даної ділянки. сьогодні "золотим стандартом" у діагностиці ушкоджень зв'язкового апарату вважають магнітно-резонансну томографію (МрТ) з чутливістю 90 % і специфічністю 83 %. Однак обмежена доступність МрТ та висока вартість обстеження не дозволяють сьогодні включити цей метод діагностики в алгоритм діагностичних заходів при ушкодженні зв'язкового апарату надп'ятково-гомілкового суглоба. Доступним методом візуалізації ушкоджень зв'язок надп'ятково-гомілкового суглоба є ультразвукове обстеження. Однак анатомічні особливості ділянки надп'ятково-гомілкового суглоба ускладнюють процедуру УЗ-дослідження зв'язкового апарату, що залишається предметом обговорень в іноземній науковій літературі. Мета дослідження -використовуючи анатомічні орієнтири, визначити оптимальне положення сонографічного датчика для отримання чіткої візуалізації та проведення ультразвукової оцінки зв'язок ділянки надп'ятково-гомілкового суглоба у людей молодого віку. Матеріали і методи. У дослідженні взяло участь 36 людей молодого віку, з них -19 чоловіків і 17 жінок. середній вік обсте-жуваних становив (21,3±1,26) року. Проводили одночасне сонографічне дослідження обох суглобів. Загалом обстежено 72 суглоби. Обстеження виконували апаратом aloka ssd 2000 з використанням високочастотного широкосмугового датчика з робочою частотою 7-12 МГц. Надп'ятково-гомілковий суглоб досліджували в чотирьох положеннях датчика: передньому, боковому, задньому і присередньому. В якості анатомічних орієнтирів використовували суглобову щілину надп'ятково-гомілкового суглоба, передній та задній край бічної кісточки, великий та малий горбки присередньої кісточки. Результати досліджень та їх обговорення. На ехограмах зв'язки надп'ятково-гомілкового суглоба ідентифікувались як гі-поехогенні, фібрилярні структури з властивостями анізотропного ефекту. Вираження анізотропного ефекту залежало від кута розташування датчика відносно зв'язки. результати, отримані в процесі сонографії, свідчать про доцільність упровадження в повсякденну практику ультразвукового методу діагностики з метою ідентифікації ушкоджень зв'язкового апарату надп'ятково-гомілкового суглоба. Висновки. Дані, отримані в процесі дослідження, свідчать про доцільність упровадження в повсякденну практику ультразву-кового методу діагностики при травматичних ушкодженнях зв'язкового апарату надп'ятково-гомілкового суглоба. Знання нормальної анатомії і позиціонування УЗ-датчика з використання анатомічних орієнтирів має важливе значення для опти-мального відображення обстежуваних структур суглоба.