Pulmonary bleeding is a life-threatening complication of many diseases, pathological conditions and respiratory injuries. In connection with the urgency of the problem of the occurrence of pulmonary bleeding, in recent years, new highly effective methods of diagnosis and treatment of this complication have been increasingly used in clinical practice. The main principles of treatment of pulmonary bleeding are prevention of asphyxia and immediate stopping of bleeding. The range of treatment tactics is quite wide: from conservative treatment, temporary cessation of pulmonary bleeding for a period sufficient to remove patients from a serious condition, diagnosis of the underlying disease and preparation for radical surgery, to emergency elimination of this complication. To date, there is no consensus on a single universal method of diagnosis and treatment of pulmonary hemorrhage, therefore, in order to improve the effectiveness of diagnosis and further treatment of this complication, a systematic approach is recommended, which involves combining several methods. Endoscopic methods cannot in all cases accurately determine the source of bleeding, so they are recommended to be combined with radiological studies, CT, angiography of bronchial arteries. With massive pulmonary bleeding, more importance is attached to surgical intervention, which includes endovascular catheter embolization of bronchial arteries. X-ray endovascular occlusion is a minimally invasive and highly effective method of stopping all types of bleeding from the bronchial artery pool, which can be used even in extremely critical patients. Minimally invasive methods: endoscopic and endovascular are leading in the diagnosis and treatment of respiratory diseases complicated by pulmonary bleeding. They allow not only to establish the very fact of pulmonary bleeding and its likely source, but also to implement the entire set of measures aimed at stopping bleeding. Despite the reliability and demand of minimally invasive methods, the question of using one or another method to stop pulmonary bleeding remains unclear, which requires further study of their effectiveness, reliability, and economic validity.

Вступ. Легеневі кровотечі представляють значну проблему в сучасній хірургічній практиці. Незважаючи на те, що існують різні підходи щодо зупинки легеневих кровотеч, перевага віддається малоінвазивним методам, які мінімізують виникнення ускладнень. Одним із ефективних підходів представляється ендоваскулярне лікування. Рентгенендоваскулярна емболізація бронхіальних артерій (РЕБА) – перспективний метод, який може застосовуватися при різних патологічних станах, включаючи рак легень різної форми, що супроводжуються легеневою кровотечею. У зв’язку з тим, що РЕБА дозволяє у більшості пацієнтів досягти стійкого гемостазу, він є методом вибору. В той же самий час кожен метод має свої обмеження, і РЕБА не є винятком. Тому досить актуальне подальше вивчення можливостей застосування даного методу при легеневих кровотечах різної нозології, а також порівняння ефективності РЕБА з іншими малоінвазивними методами гемостазу. Мета: дослідження ефективності застосування РЕБА як малоінвазивного методу зупинки легеневої кровотечі порівняно з бронхоскопією. Матеріали та методи. В даній роботі було досліджено 71 пацієнта з легеневими кровотечами, які зумовлені артеріо-венозними мальформаціями та пневмофіброзами. З них 48 хворим була виконана РЕБА, 23 – бронхообтурація. Оцінювалася ефективність застосованих методів щодо досягнення гемостазу. Результати. Результати дослідження показали, що виконання РЕБА дозволило ефективно зупинити кровотечу у 83% хворих з артеріо-венозними мальформаціями і 94% – з пневмофіброзами. Бронхообтурація сприяла гемостатичному ефекту в 67% випадків у хворих з артеріо-венозними мальформаціями і 29% пацієнтів з пневмофіброзами. Якщо при виконанні процедури не вдавалося досягти гемостатичного ефекту, проводили торакотомію. Після цього у всіх хворих була зупинена кровотеча. Загалом, РЕБА є більш ефективним методом зупинки легеневих кровотеч, зумовлених артеріо-венозними мальформаціями і пневмофіброзами. А в тих випадках, коли є протипоказання щодо проведення РЕБА, доцільно використовувати інший малоінвазивний метод – бронхообтурацію. При цьому РЕБА є методом вибору, оскільки він дозволяє досягнути стійкого гемостазу у переважної кількості хворих. Висновки. Показано, що застосування РЕБА дозволило ефективно зупинити легеневу кровотечу, спричинену артеріо-венозними мальформаціями, у 83% випадків. У 17% хворих мав місце рецидив, який успішно усунули за допомогою торакотомії. У пацієнтів з артеріо-венозними мальформаціями, які викликали ЛК, проведення бронхообтурації сприяло гемостазу в 67% випадків. У 33% хворих кровотеча повторилася, у зв’язку з чим була проведена торакотомія для досягнення гемостатичного ефекту. У хворих з ЛК, викликаною пневмофіброзами, РЕБА сприяла гемостазу в 94% випадків. У 6% хворих мав місце рецидив, що зумовило проведення торакотомії, після чого було досягнений гемостаз. Виконання бронхообтурації при ЛК внаслідок паневмофіброзів сприяло гемостазу в 71% випадків. У 29% хворих відбувся рецидив, і для усунення кровотечі було проведено торакотомію, після чого кровотеча зупинилася. Оцінка ефективності застосування двох малоінвазивних методів зупинки легеневої кровотечі показала достатньо високу ефективність і бронхообтурації, і РЕБА. При цьому РЕБА дозволила зупинити кровотечу в більшому числі випадків, ніж бронхообтурація. В деяких випадках (при масивних кровотечах) обидва методи не дозволяли досягнути гемостазу після проведення процедури, що вимагало подальшого виконання торакотомії для досягнення гемостазу. Загалом, у зв’язку з забезпеченням стійкого гемостазу в більшості пацієнтів РЕБА є методом вибору.