Objective. To develop a new method of the anastomoses formation, that would allow to form bilio-digestive and entero-entero anastomoses both on unchanged and inflamed tissues. Маterials and methods. In experimental on 50 laboratory rabbits the single-layer everting cholecysto-entero and entero-entero anastomoses on the Roux-defunctionalized loop of small intestine was created by the method of a high-frequency electric welding. The welding anastomoses were formed both on non-inflamed tissues and in the setting of biliary peritonitis. Patency, hermeticity, strength, macroscopic and microscopic pictures of the obtained joints were evaluated at different postoperative periods. Results. All anastomoses, formed by the method of a high-frequency electric welding, were not only patent and hermetic, but also sufficiently strong (40 – 100 mm Hg). The tissues were joined using thermo-adhesion; a coagulation scar was rather narrow, its complete epithelization was accomplished in 3 mo, and a scar maturation completed – in 6 mo. Conclusion. The method of a high-frequency electric welding permits to form both, bilio-digestive and inter-intestinal, anastomoses of equal reliability in the settings of non-inflamed and inflamed tissues.

У роботі представлено динаміку біохімічних показників цитолізу та холестазу у 59 хворих на обтураційну жовтяницю, зумовлену холедохолітіазом із різним рівнем білірубіну, на 1–3 та 4–6 добу після транспапілярної ендоскопічної біліарної декомпресії. Темп відповіді жовтяниці на декомпресію визначали за формулою T. Shmizu і K. Yoshida в модифікації Э. И. Гальперина. Встановлено, що у пацієнтів з обтураційною жовтяницею і рівнем гіпербілірубінемії до 100 мкмоль/л і від 100 до 200 мкмоль/л транспапілярна ендоскопічна біліарна декомпресія супроводжується затяжним і помірним темпом відповіді жовтяниці на декомпресію. У хворих із рівнем гіпербілірубінемії >200 мкмоль/л встановлено трансформацію затяжного темпу декомпресії в швидкий темп на 4–6 добу після декомпресії, що може призвести до розвитку синдрому “швидкої декомпресії”.

У 20 хворих із гострим калькульозним холециститом, ускладненим паравезикальним інфільтратом, під час виконання лапароскопічної холецистектомії для дисекції тканин та гемостазу використовували метод високочастотного електрозварювання. Застосування даного методу при дисекції дозволило значно зменшити кровоточивість інфільтрованих тканин за рахунок того, що відбувалося заварювання всіх дрібних судин та капілярів і розсічені тканини майже не кровоточили. У випадках виникнення кровотечі метод ВЧ-електрозварювання, на відміну від монополярної коагуляції, дозволяє проводити гемостаз без постійного осушення операційного поля. Крім того, даний метод дає можливість проводити гемостаз як із дрібних капілярів, так і з судин більш великого діаметра, в тому числі з міхурової артерії. У результаті використання ВЧ-електрозварювання вдалося полегшити дисекцію тканин, покращити ідентифікацію структур зони трикутника Кало та значно скоротити час операції.

Мета. Вивчення характеристик сучасного інфекційного чинника (ІЧ) при гострому панкреатиті (ГП) та аналіз їх клінічного значення. Матеріали і методи. Здійснено 147 бактеріологічних досліджень (БД) у хворих з ГП з використанням методик аеробного та анаеробного культивування матеріалу. Результати. Констатовано, що ІЧ представлений мікрофлорою з домінуванням аеробних бактерій у вигляді монокультури (37% спостережень) та аеробно-анаеробних асоціацій (39%) з грамнегативною ознакою (56%), різною тропністю бактерій до патоморфологічних субстратів та незмінністю існуючих асоціацій (57%). Enterococcus spp. та Enterobacter aerogenes виявилися «мікробами-індикаторами» наявності анаеробної мікрофлори. Встановлено, що ІЧ приєднується як у ранні (17%), так і в пізні (31%) терміни захворювання. З’ясовано особливості використання антибіотиків у режимі превентивної та етіотропної терапії. Виокремлено ознаки ІЧ, які є предикторами тяжкості перебігу ГП. Висновки. ІЧ при ГП включає переважно ентеробактерії і анаеробну мікрофлору як у вигляді монокультури, так і у вигляді аеробно-анаеробних асоціацій. Інфікованість тканин підшлункової залози (ПЗ), раннє приєднання ІЧ, домінування аеробно-анаеробної мікрофлори та її грамнегативна приналежність є критеріями оцінки тяжкості перебігу захворювання. Превентивна антибіотикотерапія сприяє збереженню асептичності запалення (68%). В післяопераційному періоді антибіотики доцільно призначати в режимі етіотропної антибіотикотерапії.

Парадуоденальний, або groove панкреатит,  рідкісний тип фокального хронічного запалення підшлункової залози, що переважно вражає ‘‘борозну‘‘ –анатомічний простір між дорсокраніальною частиною головки підшлункової залози, дванадцятипалою кишкою та загальною жовчною протокою. В літературі зустрічається під такими синонімами: дуоденальна дистрофія гетеротопічної підшлункової залози, панкреатична гамартома дванадцятипалої кишки, міоаденоматоз. Спірним залишається питання патогенезу парадуоденального панкреатиту. Основними етіопатогенетичними факторами захворювання є анатомічні особливості протокової системи підшлункової залози та підвищення в'язкості панкреатичного соку, які призводять до хронічного персистуючого запалення в ділянці ‘‘борозни‘‘ з наступним втягненням в патологічний процес головки підшлункової залози, двадцятипалої кишки та термінального відділу холедоха. Тяжкість диференціації groove панкреатиту з пухлинами періампулярної ділянки створює певні діагностичні труднощі для клініцистів та патоморфологів, що вимагає проведення операційного лікування для верифікації остаточного діагнозу. Дане повідомлення описує основні етіологічні, патофізіологічні та морфологічні зміни, які виникають при парадуоденальному панкреатиті.