No abstract

Шулла Р. С., Попик М. М., Зеліч В. В. Концептуальні підходи до оцінки якості життя: зарубіжний досвід і можливості його застосування у вітчизняній теорії та практиці На сьогоднішній день, як у наукових колах, так і серед практиків, є все більше причин сумніватися у придатності традиційних макроекономічних показників для оцінки рівня добробуту суспільства в цілому та соціальних груп зокрема. У статті визначено, що одним із найбільш перспективних та ефективних інструментів вимірювання добробуту суспільства останнім часом стала концепція «якості життя», яка не обмежується лише дослідженням ринкових аспектів соціально-економічної системи, а й ураховує рівень задоволення потреб суспільства в усіх сферах життя. Досліджено сучасні теоретичні підходи до вирішення проблеми оцінки якості життя. Охарактеризовано різні тлумачення сутності поняття «якість життя». Проведено порівняльний аналіз суб'єктивістського та об'єктивістського підходів до оцінки якості життя. Обґрунтовано переваги використання комбінованого підходу до оцінки якості життя відповідно до концепції В. Цапфа, що передбачає диференційовану оцінку якості життя в розрізі станів «благополуччя», «депривація», «дисонанс» та «резиґнація». Запропоновано альтернативні напрями застосування комбінованого підходу до оцінки якості життя на основі сегментації суспільства в розрізі соціальних, етнічних і демографічних груп, що дозволяє підвищити рівень аналітичності інформації. Виявлено, що наявність даних щодо об'єктивних і суб'єктивних індикаторів дозволяє генерувати важливу аналітичну інформацію сигнального характеру, на основі якої суб'єкти макро-та мезорівнів можуть проводити більш виважену та ефективну соціально-економічну політику по відношенню до проблемних соціальних, етнічних або демографічних груп суспільства.

У статті досліджується можливість впровадження на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу концепції маржинального прибутку в якості інструменту інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень, оцінки діяльності та стимулювання керівного персоналу підприємств сфери готельно-ресторанного бізнесу. Проаналізовано структуру технологічного процесу виробництва послуг розміщення на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу. Обґрунтовано, що структура матеріального трансформаційного процесу готелю має визначальний вплив на його організаційну побудову. Виявлено, що найбільш доцільною калькуляційною одиницею для послуги розміщення є показник «ліжко-днів», диференційований в розрізі окремих позицій номерного фонду готелю. Обґрунтовано, що з точки зору стимулювання ефективної роботи менеджменту нижчих ієрархічних рівнів дивізіональна організаційна структура і сформовані на її основі центри прибутку/інвестицій дивізіонального рівня мають беззаперечну перевагу над функціональною організаційною структурою, оскільки менеджер дивізіону отримує повноваження впливати на весь комплекс монетарних показників (функціональні витрати та доходи), які формують інтегральний результат діяльності у формі прибутку. Доведено, що формування змінної складової оплати праці менеджменту центрів відповідальності 2-го ієрархічного рівня на основі показника дивізіонального маржинального прибутку за мінусом контрольованих постійних та дискреційних витрат дозволяє оптимальним чином ув’язати ефективність їх роботи з рівнем їх монетарної винагороди. Висвітлено недоліки концепції валового та операційного прибутку в якості критеріїв прийняття управлінських рішень, інструментів оцінки діяльності та стимулювання управлінського персоналу, які полягають у наявності в структурі розрахунку зазначених показників не релевантних та неконтрольованих статей витрат.

В статті авторами висвітлюється сутність такого емпіричного феномену економічної практики як бізнес-консалтинг. Проведено лінгвістичний аналіз терміну «бізнес-консалтинг». Проаналізовано визначення поняття бізнес-консалтингу у вітчизняній та зарубіжній фаховій літературі. Виявлено, що більшість авторів в експліцитній або імпліцитній формі характеризують бізнес-консалтинг за допомогою такої іманентної для нього ознаки як «вирішення проблем». Виявлено наявність широкої та вузької інтерпретації бізнес-консалтингу, які різняться поміж собою широтою функціонального охоплення зазначеного емпіричного феномену економічної практики. Обґрунтовано, що орієнтація бізнес-консалтингу на вирішення економічних проблеми в індустрії туризму представляє собою галузеву класифікацію консалтингової діяльності. Обґрунтовано доцільність включення до бізнес-консалтингу як аперіодичної (проектно орієнтованої), так і періодичної діяльності бізнес-консультантів. При віднесенні внутрішньої консультаційної діяльності до сфери внутрішнього бізнес-консалтингу обґрунтовано доцільність інтерпретації критерію «незалежності консультанта» не в юридичному, а в організаційному аспекті. Обґрунтовано, що проблема управління витратами відноситься до сфери компетенцій спеціалізованого бізнес-консультанта з управлінського обліку. Доведено необхідність тлумачення поняття «управлінський облік» у широкому контексті як інтегрованої системи функцій бюджетування, ретроспективного обліку, контролю, аналізу та інтерпретації інформації як кількісного (вартісного), так і якісного характеру. Охарактеризовано систему управління витратами як сукупність управлінських функцій бюджетування, обліку, контролю та аналізу даних про відхилення, направлених на такий об’єкт як витрати. Обґрунтовано роль бізнес-консультанта як організатора або/та експлуататора системи інформаційного забезпечення управління витратами на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу.

No abstract