Під час Другої світової війни Волинь була ареною жорстокого насильства та запеклого протистояння між різними групами. Жертвами у багатьох випадках було цивільне населення. У той час як доля багатьох груп привертає увагу істориків і є предметом гострих публічних дискусій, доля ромів, незначної меншини, залишається в тіні. Між тим ця група зазнала під час війни майже поголовної загибелі, а переслідування цієї меншини носило ознаки геноциду. Щоб дослідити питання формування окупаційної антиромської політики та долі оголошених «небажаним елементом», автор аналізує комбінацію чинників, які відіграли роль у цій ситуації: (1) неоднорідність ромів як групи призвела до подекуди неоднакового ставлення до її членів під час екстреми, адже фактор «кочового» або «осілого» способу життя ромів мав значення принаймні для частини окупаційної адміністрації; (2) обов’язки різних гілок окупаційної влади: як німецької цивільної адміністрації, так і органів СС-поліції, що передбачало спочатку різні підходи до «циганського питання», які незабаром узгоджувалися та уніфікувалися завдяки першості повноважень СС-поліції у вирішення «питань безпеки»; (3) недостатня чіткість та вичерпність вказівок з «циганського питання» з Берліну компенсувалася ініціативами місцевої влади, яка розглядала це питання відповідно до власних потреб та місцевих умов; (4) позиція місцевого населення, як його цивільної частини, так і тої, яка брала участь у окупаційному адміністративному та поліцейському апараті, значною мірою вдосконалила механізм переслідувань, допомагаючи окупантам ефективно «розв’язати» «циганське питання»; проте значна близькість принаймні частини ромської спільноти до місцевих мешканців обумовила подекуди широке надання допомоги жертвам; (5) позиція незалежних колективних воєнно-політичних акторів (українського та радянського партизанського руху), яка уможливила рятування лише певних частин ромської спільноти. Тема розглядається в контексті розвитку ситуації на Волині та ескалації насильства в регіоні, включаючи його найтрагічніші епізоди, якими стали «остаточне розв’язання єврейського питання» та Волинська трагедія.

The proposed scientific work is an attempt to identify and analyze the main sociopolitical and historical aspects of the modern Jewish community in Ukraine development, as well as to highlight the main prospects for its development in the near future in the context of Ukraine's European path of progress. The study was conducted by the Center of Jewish History and Culture of Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine and was supported by scientists from other scientific institutions. The monograph reveals the development of Hasidism at the present stage, the historical fate of Krymchaks, the peculiarities of the complex memorialization of Babyn Yar, the relationship between Jewish communities in European Union countries and national governments, the possibility of borrowing this experience and applying it in Ukrainian realities and others. The collective monograph is intended for political scientists, historians, humanities students, and anyone interested in research in the field of Ukrainian Judaic studies.