серед новонароджених в Україні, за даними медико-генетичної служби МОЗ, фіксується до 3 тисяч випадків природжених вад різних органів та систем. Вади сечово-статевої системи посідають 3-тє місце за частотою виникнення, серед яких вади розвитку жіночих статевих органів становлять до 6 %. Варто зауважити, що дані цифри є певною мірою суб'єктивними, адже певний відсоток патології жіночої репродуктивної системи виявляється лише при досягнені жінки фертильного віку, що значно ускладнює вибір методики та ефективність лікування. У більшості наукових досліджень відсутній комплексний підхід до вивчення проблеми перинатального морфогенезу і становлення топографії внутрішніх жіночих статевих органів. Дослідження, як правило, виконувалися фрагментарно і на незначній кількості об'єктів, без врахування корелятивних взаємовідношень внутрішніх жіночих статевих органів з суміжними органами в різні терміни перинатального періоду. Тому актуальним і своєчасним є проведення досліджень у рамках перинатальної анатомії жіночих статевих органів.У статті висвітлені особливості розвитку парамезонефральних проток та їх похідних наприкінці передплодового періоду онтогенезу людини. З'ясовано, що наприкінці передплодового періоду спостерігається морфометрична асиметрія складових сечостатевих комплексів, асинхронна редукція первинних нирок, а також морфометричні відмінності у розвитку пармезонефричних проток. Ключові слова: передплоди, мезонефральні протоки, парамезонефральні протоки, первинні нирки.