The language problem has always been serious in Ukraine and often turned into an armed confrontation. This problem is becoming particularly acute in view of the invasion of Ukraine by the Russian Federation, one of the stated reasons for the "linguistic inequality". The aim of the article is to determine the impact of unregulated political lobbying by individuals or groups on the aggravation of language conflicts in Ukraine and compare it with other countries. The research involved the following methods: analysis and synthesis, statistical analysis, graphical methods, establishment of cause-effect relations and cluster analysis. The novelty of the research is the study of the impact of political lobbying on the development of language conflicts in the region by means of cluster analysis. The study established the relationship between legislative regulation of lobbying, language conflicts and corruption rates in the country. In the conclusions, the analysis shows that the availability of the institution of lobbying corresponds to lower rates of corruption and the virtual absence of language conflicts. The obtained results can be used by the government to improve Ukrainian legislation.

У статті розглянуто особливості динамічних процесів у системі сучасної української мови. Визначено зовнішні та внутрішні причини розвитку мовної системи, зокрема ті, що сприяли появі нових лексичних одиниць (науково-технічний прогрес, нові інформаційні технології, системний характер мови, закон збереження мовної енергії, мовні антиномії, словотвірний потенціал). Акцентовано увагу на активності дериваційних неологізмів, репрезентованих у новому тлумачному Словнику української мови в 20-ти томах. З’ясовано, що серед інноваційної лексики значно розширила свій діапазон група лексичних одиниць, об’єднаних спільною дериваційною семантикою «наука». Дослідження проведено з застосуванням словотвірного аналізу, елементів статистичного методу, також описового з елементами порівняльного аналізу й методу зіставлення. Аналіз досліджуваного матеріалу показав, що в межах морфологічного способу словотворення як провідного найпродуктивнішим треба визнати спосіб словоскладання, малопродуктивним – суфіксальний, інші способи творення нових слів – не продуктивні. Установлено, що значною активністю при творенні складних слів аналізованої групи відзначився словотворчий формант науково- (при опорному сурядному зв’язку), а також елемент науко- (при опорному підрядному зв’язку). З’ясовано, що нові лексичні одиниці лексико-словотвірного гнізда з домінантою «наука» новий Словник репрезентує трьома лексико-граматичними класами: прикметниками (найбільша кількість), іменниками (менша кількість), прислівниками (поодинокі випадки). Серед групи нових дериватів, що виникли шляхом зазначених способів, окреслено відповідні семантичні групи: лексичні одиниці на позначення осіб; відприкметникові іменники на позначення абстрактних понять; назви галузей науки та розділів галузей науки; прикметникові одиниці, пов’язані як з науковою, так і з освітньою діяльністю; прикметникові утворення, дотичні до видавничої справи наукової літератури тощо. Якісні та кількісні зміни в лексичному складі української мови свідчать про її динамічний характер, зумовлений внутрішньою здатністю до перетворень, а також зовнішньою тенденцією до опанування суспільством нових знань.

The article is devoted to the characteristic features of the lexical units of the modern Ukrainian language, which ensure the compilation of normative texts of current national legislation. Given the openness of the legal language, the legal text as an expression of legal opinion is always under the influence of current social reality. Therefore, the content of normative legal acts meets the most important needs of today. Since normative documents undergo corresponding changes under the influence of significant social transformations, the issue of studying legal language (its composition and features) remains important among other areas of modern linguistic science. It is found that today in Ukraine, changes in legislation as one of the communicative and functional branches of the language of law have affected various areas of legal language creation, including the direction that describes anti-corruption activities. It is determined that the language of law as a kind of system is characterized by specific features and a certain language arsenal of means. The attention is focused on the fact that each area of legislation uses the corresponding lexical composition. This also applies to legislation describing the fight against corruption and corruption-related crimes. It is indicated that, since the lexeme “corruption” and its derivatives describe the standards enshrined in the text of the document, the proposed study presents the lexical compatibility of the units under consideration. A quantitative and qualitative analysis of the lexical units “corruption”, “corruptive”, “anti-corruption” was carried out on the material of the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption”: their usage in the legal text was determined, the specifics of their functioning were revealed, the relevant phrases were singled out, the components of which are the analyzed lexemes, their role in the researched regulatory act of anti-corruption legislation is outlined. It was established that the analyzed lexemes often belong to the names of sections and articles of the regulatory document; also rare cases indicate that the units “corruption”, “corruptive”, “anti-corruption” are elements of stable terminological compounds. In addition, the existing variability of word combinations with used verbal signs was recorded.

Статтю присвячено вивченню актуального питання грамотного фахового мовлення в площині нормативності мови. Увагу акцентовано на порушенні правил слововживання у мовленнєвій практиці правників. Метою статті є аналіз характерних порушень лексичних норм у професійному мовленні правника, з'ясування причин їх порушення та окреслення ролі нормативності як визначальної риси мовної компетентності в аспекті загальної культури фахівця. У статті на основі праць сучасних дослідників розглянуто зміст понять «мовна норма», «лексична норма», «порушення слововживання», «плеоназм». При цьому визначено, що мовною нормою є сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови і своєю чергою сприймаються її носіями як зразок для комунікації у суспільстві. Лексичні норми -положення, які регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлення. Недотримання цих правил є порушенням лексичної норми. Плеоназм як лексична помилка, яка через сполучуваність близьких чи тотожних за значенням слів спричиняє семантичну надлишковість у тексті. З'ясовано, яким чином плеонастичні конструкції спричиняють «руйнування» цілісності та змістовності тексту. Описано вплив плеоназмів на зміст тексту як результату мовленнєвого акту, внаслідок чого порушуються загальноприйняті вимоги до нього: чіткість, точність, лаконічність, стислість, інформативність, логічність. Охарактеризовано типові лексичні помилки (плеоназми) у фаховому мовленні. На конкретних прикладах проаналізовано відповідні порушення нормативної лексичної валентності, які стали предметом дослідження. Проведене дослідження веде до висновків, що знання особливостей мовної системи на різних її рівнях, зокрема лексичному, дає можливість фахівцеві бути професіоналом. Варто постійно слідкувати за своїм мовленням, аналізувати його і підвищувати рівень мовної компетентності, яка базується на володінні правилами української мови. Мовна грамотність досягається шляхом ретельної роботи над своїм мовленням. Щоб уникнути в мовленнєво-професійній діяльності лексичних помилок, треба орієнтуватися на мовну норму. Ключові слова: мовна норма, правила слововживання, плеоназми, лексична помилка, фахове мовлення.

Статтю присвячено вивченню важливого в умовах сучасного розвитку держави питання -аналізу мовленнєво-професійних компетентностей правника в законодавчо-правовому аспекті.У процесі дослідження з'ясовано зміст понять «компетентність», «мовна компетентність», «мовленнєва компетентність», «комунікативна компетентність», визначено їхню взаємозалежність, взаємообумовленість і взаємозв'язок. Акцентовано увагу на значенні набуття зазначених компетентностей у фаховій діяльності правника. Окреслено роль володіння на належному рівні української та англійської мов у мовленнєво-професійній практиці представника правової сфери. Зазначено, що нині опанування українською мовою як державною та англійською як міжнародною на належному рівні сприяє конкурентноспроможності фахівця на ринку праці. Визначено, що висококваліфікованим фахівцем юрист може бути за умов досконалого опанування як української мови, так і англійської.Зауважено, що сьогодні соціум (з огляду на потреби) висуває запити до правника як професіонала, а також формує високі стандарти загальної та професійної компетентностей. Водночас охарактеризовано нормативні документи чинного законодавства, що регламентують сучасні вимоги суспільства до фахівця-юриста в аспекті тих компетентностей, які є ключовими у формуванні професійної особистості. Простежено ієрархію нормативно-правових актів із погляду аналізованого питання (від загального до конкретного, від основного до похідного).На підставі здійсненого аналізу законодавчої бази в аспекті вимог до комунікативно-професійного рівня правника як представника сучасної держави надано пропозиції щодо ефективної реалізації законодавчого спектра в освітній сфері. Зокрема, збільшення обсягу годин із навчальних дисциплін мовно-фахового напряму; введення до навчального плану здобувачів за правовою спеціальністю навчальних курсів (українською і англійською мовами), спрямованих на підвищення рівня культури професійного мовлення, ораторської майстерності, ефективності професійної комунікації; запровадження тренінгів для учасників освітнього процесу щодо опанування особливостей професійного мовлення.Ключові слова: українська мова, англійська мова, чинне законодавство, вимоги до фахівця, освітня сфера.