No abstract

During the last 30 years of Ukrainian independence the private dental businesses are flourishing what is a very good sign not only for patients and dental professionals, but also for economy. As of January 1, 2019, 4,584 privately owned dental institutions were registered Ukraine. Among them, 669 were dental clinics and 3,915 – dental offices.1 Generally, dental care in Ukraine (as of January 1, 2019) was provided by 25,651 dentists of six specialties.1 According to these 2019 data, we can hypostatize that every sixth dentist in Ukraine is an owner of a private clinic/office.1 Moreover, as of January 1, 2021, the number of private dental practices for the first time in history of this country increased to 5,084 (ie, showed a 8.72 percent growth during a 2019 to 2021 period).

Someday the owner of the private dental and oral surgery practice can decide to sell it. In some cases, this is because the owner wants to move away from dental matters completely; To move away from business not only as a dentist or oral and maxillofacial surgeon but even as a shareholder. Regardless of personal motives for the sale, the deal and the cost of whole practice should not be underestimated. The price is to be based on a correct calculation of the next dental clinic data: Human resources (number of specialists, types of their specialization, experience, etc.), number of dental chairs, equipment, package of state permits for dental business and types of dental specialties that are included in the license of this clinic to conduct business in medical practice, presence of ISO 9001 certification for the clinic, established connections with partners (dental technicians, companies of dental products and equipment, insurance companies, etc.), types of diagnostic, treatment, and prophylactic procedures carried out in the clinic, base of clients, availability of consulting doctors, existence of communications with University chairs and associations/societies, presence of cooperation agreement with Pathology Department, location of the branch of the chair on the basis of the clinic, number of years at the market, longevity of the same team (Woody [2018] notes that 10-plus years for the same team is one of the best indicators for buyers),1 the size of real estate, location in the country and in the city/village (distance from the neighboring countries, airports, metro stations, and other transport nodes), the commercial real estate is owned or leased, real estate is a separate building or included to the multiple apartment building, presence of the rooms for the educational or hands-on training, courses that have been performed on the basis of this clinic, team experience in organization of the dental meetings, a state and international reputation of the practice, etc.

No abstract

Предметом наукової статті є форми кооперації в бізнесі. Метою статті є аналіз, систематизація та узагальнення наявних теоретичних положень щодо сучасних форм кооперації в бізнесі. Дослідження проводилося з використанням системного підходу, наукових методів аналізу та синтезу. Результатами проведеного дослідження є узагальнення наявних форм кооперації в бізнесі та їх систематизація в єдину класифікацію. Авторами розглянуто передумови зростання процесів кооперування між окремими незалежними організаціями. Виділено такі ознаки кооперації, як взаємодія на добровільних засадах; наявність у кожної організації стратегічних цілей, які можуть бути досяжними вірогідніше під час кооперування; підвищення ефективності та стійкості бізнесу як очікуваний результат взаємодії; наявність довіри між партнерами; рівноправність та незалежність партнерів; наявність укладених угод, які визначають форму взаємозв’язків; отримання синергетичного ефекту від співпраці. У статті надано авторське визначення та викладено власне розуміння коопераційного процесу. Авторами надано зведену класифікацію організаційних форм кооперації в бізнесі залежно від виду діяльності, на розвиток якої вона спрямована. Такими видами діяльності авторами вибрано продажі, просування, виробництво, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), інноваційну діяльність. В результаті дослідження виявлено, що більшість кооперацій у сучасному бізнесі спрямована на розвиток інноваційної діяльності, яка є невід’ємною частиною економіки знань. Серед них слід назвати стратегічні альянси, кластери, інноваційні мережі та бізнес-екосистеми. Головну причину таких кооперацій автори вбачають у формуванні глобальної економіки знань, у якій знання є найважливішим ресурсом та головним джерелом конкурентних переваг. В подальшому авторами як інструмент стратегічного аналізу для вибору стратегії кооперації та управління знаннями, а також організаційної форми кооперації запропоновано використовувати модель обміну ресурсами між партнерами С. Паріса та Дж.К. Хендерсона. Залежно від рівня прихованості, специфічності та складності ресурсів у представленій авторами статті матриці вибираються стратегія надання ресурсів партнеру, стратегія об’єднання, стратегія розвитку інтелектуального потенціалу та стратегія використання знань партнера.