від 70 пацієнтів) в основній групі. Черезшкірне дренування гнійників-8 (12,5%) і 42 (60%) відповідно. Лапароскопічні операції проведені тільки в основній групі, і містили зовнішнє санаційне дренування АП у 3 випадках, фенестрацію-у 2, пункційно-аспіраційну санацію-в 1, що склало загалом 6 втручань або 8,6%. Отже, в основній групі мініінвазивні хірургічні підходи до дренування АП застосовані у більшої частини-48 (68,6%) пацієнтів проти 8 (12,5%) досліджених у групі порівняння. Використання мініінвазивних хірургічних дренуючих методик АП дало змогу достовірно (р<0,05) знизити кількість післяопераційних ускладнень з 48,3% у контрольній до 13,5% в основній групі, скоротити тривалість перебування хворого в стаціонарі з 14,6±1,4 до 5,2±0,8 доби та знизити післяопераційну летальність з 7,8% до 2,8% відповідно. Ключові слова: абсцес печінки, мініінвазивні хірургічні методики, черезшкірне дренування, лапароскопічне дренування.

У статті наведено досвід лікування 66 хворих з абсцесами печінки (АП). 38 пацієнтів були оперовані відкритим традиційним методом, 28 -шляхом використання міні-інвазивних технологій під контролем УЗД. Значна більшість АП правої частки локалізувалась в 7, 8 сегментах, лівої частки -в 3, 4 сегментах. Об'єм рідинних утворів сягав від 1-2 мл до 1,2 л. Абсцеси печінки мали, як правило, вторинний характер. Застосування міні-інвазивних технологій є ефектив-ним методом лікування АП, дозволяє значно зменшити частоту ускладнень, тривалість госпіталізації та якість життя хворих. Летальних наслідків не було. Абсцеси печінки (АП) -це надзвичайно тяжкі захворювання зі складним клінічним перебігом хвороби та високими показ ни ками летальності. Так, летальність при АП є високою: за даними літератури, впродовж останніх 20 років при його відкритому операційному розкритті та дренуванні становить від 10 до 40 %, а частота післяопераційних ускладнень сягає 55 %.АП складають до 0,16 % захворювань, з яки-ми хворі госпіталізуються в хірургічні стаціона-ри і потребують екстреного хірургічного втру-чання [1, 2, 3]. Найчастіше АП утворюється як на-слідок ускладнення гнійних захворювань органів черевної порожнини або внаслідок нагноєння вну-трішньопечінкових гематом після травм, або як ускладнення паразитарних уражень органа (аме-біаз, опісторхоз).Останнім часом із розвитком новітніх малоін-вазивних та міні-інвазивних технологій підхід до лікування АП зазнав змін, що позитивно вплину-ло на результати лікування: зменшилась частота ускладнень та післяопераційна летальність, ско-ротився час перебування на ліжку, а також по-кращилась якість життя таких пацієнтів. Це ста-ло можливим завдяки використанню черезшкір-но пункційно-дренажного методу лікування під контролем УЗД. Основна ідея цього методу по-лягає в тому, щоб під місцевою анестезією без розтину черевної стінки видалити вміст гнійних накопичень пункційно або шляхом постановки дренажу під контролем УЗД з мінімальною трав-матичністю для хворого. Саме із застосуванням даної методики пов'язується надія на покращення як діагностики, так і лікування АП [4,5, 6, 7].Мета роботи: проаналізувати результати комп лексного лікування хворих з абсцесами пе-чінки з використанням у тому числі й міні-інва-зивних втручань під контролем УЗД, оцінити пе-реваги та адекватність цих технологій.Нами проаналізовано результати лікування 66 хворих з АП, які перебували на стаціонарному лі-куванні в клініці хірургії № 1 Вінницького націо-нального медичного університету ім. М. І. Пирого-ва з 2004 до травня 2015 року. Вік хворих склав від 18 до 81 року, чоловіків -36, жінок -30. Одинич-ні абсцеси спостерігались у 50 хворих, множинні -у 16. Об'єм рідинних утворів сягав від 1-2 мл до 1200 мл. За нашими даними, гнійними накопи-ченнями частіше уражалась права частка печінки -у 42 пацієнтів, ліва -у 16, обидві частки -у 8. АП уражали всі сегменти, але найчастіше в правій частці це були -7, 8 і в лівій -3, 4 сегменти. Час від початку захворювання до госпіталізації скла-

No abstract

The results of treatment of 72 patients with echinococcosis of the liver were analyzed, women – 62 (86.2%), men – 10 (13.8%). Primary echinococcosis was detected in 69 (95.8%) patients, secondary – in 3 (4.2%). Among instrumental research methods, ultrasound and computed tomography examination were of diagnostic value. Single liver cysts were found in 63 (87.5%) patients, multiple – in 9 (12.5%). Among patients with solitary cysts, the right lobe was more often affected than the left – 48 (66.7%) vs 24 (33.3%) cases. Echinococcosis of central localization was less common and was noted in 8 (11.1%) cases. Echinococcosis complications were observed in 16 (22.2%) patients. Among them, most often there were suppurations of the cyst – in 13 (18.1%); a bursting of the cyst into the free abdominal cavity – in 1 (1.4%), in the pleural cavity – 1 (1.4%), in the biliary tract – in 1 (1.4%). Partial or complete liming of the hand was observed in 12 (16.7%) patients. In 20 (27.8%) cases, the operation was performed from the upper median access, in 42 (58.3%) – from oblique hypochondria accesses by Kocher or by Fedorov. Pericystectomy was performed in 48 (66.7%) patients, in 8 (11.1%) patients underwent resections of liver segments with an echinococcal cyst, in 4 (5.6%) – cyst opening with removal of contents and treatment of its cavity. Laparoscopic echinococectomy was used in 12 (16.7%) patients. In the postoperative period complications were observed in 16 (22.2%) patients. The use of the welding electrocoagulator EK-300M "Swarmed" in the thermal rehabilitation of the walls of the residual cavity after echinococectomy allowed to reduce blood loss from 2200±210 ml to 250±50 ml. With the use of laparoscopic echinococectomy, intraoperative blood loss was reduced by 9 times (р=0.0001); duration of operation – 2 times (р<0.05), stay in hospital – 3.3 times (р=0.002). There were no fatal outcomes. Before and after operation antirelapse antiparasitic therapy with albendazole (Vormil) was performed in two cycles of 28 days, separated by a 14-day break. The dose at body weight over 60 kg was 400 mg 2 times a day, and for less than 60 kg the drug was calculated at a rate of 15 mg/kg/day. There were 2 (2.8%) cases of relapse, there was no mortality.