від 70 пацієнтів) в основній групі. Черезшкірне дренування гнійників-8 (12,5%) і 42 (60%) відповідно. Лапароскопічні операції проведені тільки в основній групі, і містили зовнішнє санаційне дренування АП у 3 випадках, фенестрацію-у 2, пункційно-аспіраційну санацію-в 1, що склало загалом 6 втручань або 8,6%. Отже, в основній групі мініінвазивні хірургічні підходи до дренування АП застосовані у більшої частини-48 (68,6%) пацієнтів проти 8 (12,5%) досліджених у групі порівняння. Використання мініінвазивних хірургічних дренуючих методик АП дало змогу достовірно (р<0,05) знизити кількість післяопераційних ускладнень з 48,3% у контрольній до 13,5% в основній групі, скоротити тривалість перебування хворого в стаціонарі з 14,6±1,4 до 5,2±0,8 доби та знизити післяопераційну летальність з 7,8% до 2,8% відповідно. Ключові слова: абсцес печінки, мініінвазивні хірургічні методики, черезшкірне дренування, лапароскопічне дренування.

У статті наведено досвід лікування 66 хворих з абсцесами печінки (АП). 38 пацієнтів були оперовані відкритим традиційним методом, 28 -шляхом використання міні-інвазивних технологій під контролем УЗД. Значна більшість АП правої частки локалізувалась в 7, 8 сегментах, лівої частки -в 3, 4 сегментах. Об'єм рідинних утворів сягав від 1-2 мл до 1,2 л. Абсцеси печінки мали, як правило, вторинний характер. Застосування міні-інвазивних технологій є ефектив-ним методом лікування АП, дозволяє значно зменшити частоту ускладнень, тривалість госпіталізації та якість життя хворих. Летальних наслідків не було. Абсцеси печінки (АП) -це надзвичайно тяжкі захворювання зі складним клінічним перебігом хвороби та високими показ ни ками летальності. Так, летальність при АП є високою: за даними літератури, впродовж останніх 20 років при його відкритому операційному розкритті та дренуванні становить від 10 до 40 %, а частота післяопераційних ускладнень сягає 55 %.АП складають до 0,16 % захворювань, з яки-ми хворі госпіталізуються в хірургічні стаціона-ри і потребують екстреного хірургічного втру-чання [1, 2, 3]. Найчастіше АП утворюється як на-слідок ускладнення гнійних захворювань органів черевної порожнини або внаслідок нагноєння вну-трішньопечінкових гематом після травм, або як ускладнення паразитарних уражень органа (аме-біаз, опісторхоз).Останнім часом із розвитком новітніх малоін-вазивних та міні-інвазивних технологій підхід до лікування АП зазнав змін, що позитивно вплину-ло на результати лікування: зменшилась частота ускладнень та післяопераційна летальність, ско-ротився час перебування на ліжку, а також по-кращилась якість життя таких пацієнтів. Це ста-ло можливим завдяки використанню черезшкір-но пункційно-дренажного методу лікування під контролем УЗД. Основна ідея цього методу по-лягає в тому, щоб під місцевою анестезією без розтину черевної стінки видалити вміст гнійних накопичень пункційно або шляхом постановки дренажу під контролем УЗД з мінімальною трав-матичністю для хворого. Саме із застосуванням даної методики пов'язується надія на покращення як діагностики, так і лікування АП [4,5, 6, 7].Мета роботи: проаналізувати результати комп лексного лікування хворих з абсцесами пе-чінки з використанням у тому числі й міні-інва-зивних втручань під контролем УЗД, оцінити пе-реваги та адекватність цих технологій.Нами проаналізовано результати лікування 66 хворих з АП, які перебували на стаціонарному лі-куванні в клініці хірургії № 1 Вінницького націо-нального медичного університету ім. М. І. Пирого-ва з 2004 до травня 2015 року. Вік хворих склав від 18 до 81 року, чоловіків -36, жінок -30. Одинич-ні абсцеси спостерігались у 50 хворих, множинні -у 16. Об'єм рідинних утворів сягав від 1-2 мл до 1200 мл. За нашими даними, гнійними накопи-ченнями частіше уражалась права частка печінки -у 42 пацієнтів, ліва -у 16, обидві частки -у 8. АП уражали всі сегменти, але найчастіше в правій частці це були -7, 8 і в лівій -3, 4 сегменти. Час від початку захворювання до госпіталізації скла-

According to MEDLINE database there were about 1278 papers on liver abscess published in a period from 2001 to 2015. The aim of the study is to improve liver abscess treatment results comparing minimally invasive and traditional operative techniques. Materials and methods. 137 patients were included in the study and divided on two comparison groups. Traditional methods were used for the treatment of 66 participants of the control group (48.2 %). For 71 patients (51.8 %) of the general group the mini-invasive drainages were predominating. Results. Cholangiogenic causes of liver abscesses were found in 41 patients (29.93±3.91 %), cryptogenic ones – in 37 (27.01±3.79 %), haematogenous causes – in 29 (21.17±3.49 %), contact ones – in 16 (11.68±2.75 %), posttraumatic ones – in 11 (8.03±2.32 %) and purulent destruction of metastases – in 3 (2.19±1.25 %). Single abscesses occurred more often – in 117 (85.40±3.02 %), multiple once – in 20 (14.60±3.02 %). Mostly 3, 6 and 7 liver segments were damaged – 19 (13.88±2.95 %), 35 (25.55±3.73 %), 44 (32.12±3.99 %). In control group, the abscess drainage via laparotomy was performed on 58 patients (87.88±4.02 % of 66 ones) versus 21 (29.58±5.42 % of 71 ones) in general group. Percutaneous drainage was used in 8 (12.12±4.02 %) and in 44 (61.97±5.76 %) cases respectively. 6 or 8.45±3.30 % laparoscopic interventions were used only in the general group. Finally, mini-invasive drainages were applied in the greater part of general group - 50 (70.42±5.42 %) versus 8 ones (12.12±4.02 %) in control group. Conclusions. Minimally invasive liver abscess drainages showed a significant reduction of postoperative complications from 24.24±5.27 % in the control group to 12.66±3.95 % in the general group, shortening of hospital terms from 14.6±1 in control to 5.2±0.8 days and decreasing of mortality from 7.58±3.26 % to 2.82±1.96 %.

The aim: To investigate the effectiveness of complex treatment of purulent wounds with the use of high pressure aerodispersed mixture of antibacterial drug using sorbents and correction of hydrogen index. Materials and methods: In total, 54 patients were treated, out of which there were 26 patients with purulent wounds in the main group and 28 patients in the control group. Patients in the main group were treated according to the developed method, patients in the control group were treated with traditional antiseptics and water soluble ointments. Results: Within patients of the main group, there was a decrease in the duration of inflammatory process, decrease in the quantity of microorganisms in the wound; slight changes in the sensitivity of the microorganisms to antibacterial preparations, compared with the control group, which showed a high percentage of development of resistant strains; decreased edema and secretion from wounds, the early appearance of granulation. Conclusions: The use of the proposed approach reduces the microbial burden on the wound, accelerates its purification from purulent-necrotic tissues and reduces the duration of the inflammatory process due to the presence of the microbial factor.