The aim of this review is to introduce the concept of personalized medicine in secondary stroke prevention with antiplatelet medication. In the last years, many studies have been conducted regarding aspirin resistance and genotyping of clopidogrel metabolism. A review of the currently published data on this issue emphasizes the importance of focusing on the individualizing approach in antiplatelet therapy to achieve maximal therapeutic beneficial effect. However, many authors suggest that, before new information from ongoing trials become available, good clinical practice should dictate the use of low dose of aspirin that was shown to be effective in the prevention of stroke and death in patients with ischemic cerebrovascular disease, because higher doses do not have significantly better efficacy than lower doses in secondary stroke prevention, but lower-dose aspirin is associated with less side effects. On the other hand, many factors are associated with clopidogrel resistance, and recent genetic studies showed that the CYP2C19*2 genotype (loss-of-function allele) is related to poor metabolism of clopidogrel, but larger studies are needed to definitively confirm or rule out the clinical significance of this genetic effect. The aim of personalized approach in secondary stroke prevention is to take the most appropriate medicine in the right dose in accordance with the clinical condition of the patient and associated risk factors.

The aim of this review is to provide evidence-based recommendations on the secondary prevention of atherothrombotic ischemic stroke. Antiplatelets are the major therapy for the secondary stroke prevention. The most commonly used antiplatelets agents are aspirin, clopidogrel, and extended-release dipyridamole. A lot of progress had been made in last years regarding aspirin resistance and genotyping of clopidogrel metabolism. According to the results of the accomplished studies it is difficult to broadly recommend one antithrombotic agent in favor of the other. Instead, a review of the currently published data suggests the importance of focusing on the individualizing approach in antiplatelet therapy.

No abstract

Вплив сезонних кліматичних чинників на частоту загострень розсіяного склерозуОднією з клінічних ознак розсіяного склерозу (РС) є рецидиви, але оцінка чинників, здатних впливати на загострення РС, залишається недостатньо вивченою. Згідно з даними проведених досліджень, наявні супе речливі результати щодо впливу сезонних факторів на частоту рецидивів. Мета -оцінити вплив факторів довкілля на частоту розвитку загострень РС при ремітуюче-рецидивному перебігу впродовж чотирьох послідовних років спостережень. Об'єкт і методи дослідження. Дослідження передбачало повну реєстрацію всіх випадків загострень РС на території Волинської області, оскільки дотепер не проведено широкомасштабних досліджень зміни сезонних рецидивів РС в Україні. Проведено проспективне дослідження загострень РС у пацієнтів для подальшого вивчення сезонних коливань частоти рецидивів та порівняння спостережуваних закономірностей з вибраними кліматичними змінними. Результати. Впродовж 4-річного інтервалу з січня 2014 р. по січень 2018 р. у пацієнтів із РС (n=128) зареєстровано 197 загострень. Результати статистичного аналізу отриманих даних свідчать про переважання появи загострень у зимово-весняний період і доводять наявність слабкої та середньої кореляції між чинниками (t сер , t макс , t мін , парціальний тиск водяної пари, відносна вологість, дефіцит насичення, S¹, D, Q, B, Ak, T, швидкість вітру, хмарність загальна, хмарність нижня, туман, гроза середня, гроза найбільша, град) та частотою загострень РС. Встановлено, що сезональне рецидивування РС слід розцінювати як результат мультифакторного впливу, а не дії окремих розрізнених чинників. Висловлено думку, що низький статус вітаміну D є швидше наслідком, а не фактором ризику РС загалом і рецидивування зокрема.Ключові слова: розсіяний склероз, загострення, фактори довкілля.

The purpose of our work was to find out the factors that determine the treatment tactics in the presence of signs of clinical and / or radiological exacerbation in patients with remitting multiple sclerosis. 104 patients were examined, 36.25 ± 9.81 years old. It has been established that in patients with shorter duration of the disease, the incidence of clinical (p <0.001) and radiological exacerbations (p <0.001) is higher. In patients who do not receive immunomodulatory therapy (p <0.05), there are signs of both clinical and radiological exacerbation. Patients with clinical exacerbations, regardless of the presence of active foci, receive treatment with methylprednisolone in almost 95% of cases. At the same time, in the case of radiological exacerbation, treatment with methylprednisolone is prescribed in only one third of the cases.