No abstract

No abstract

Моделювання цукрового діабету (ЦД) І типу дозволяє проводити оцінку лікувальної ефективності медикаментозних засобів, вивчати перебіг хірургічної патології та її ускладнень на тлі хронічної гіперглікемії, морфологічні та патофізіологічні зміни в органах-мішенях. Метою дослідження була комплексна оптимізація способу індукції стрептозотоцинового ЦД І типу у статевозрілих щурів-самців лінії Wistar з комбінацією заходів щодо зниження загальнотоксичного впливу реагентів, запобігання транзиторної гіпоглікемії та, як наслідок, високої летальності. Дослідження проведено на статевозрілих щурів-самців лінії Wistar: контроль — 20 тварин, експериментальна група — 20 тварин. Індукцію ЦД І типу всім щурам проводили інтраперитонеальною ін’єкцією свіжоприготованого розчину стрептозоцину (60 мг/кг). В перші 24 год після ін’єкції контрольна група отримувала per os 0,9% розчин натрію хлориду, експериментальна — 10% розчин глюкози ad libitum. Через 48 годин визначався рівень глікемії глюкометром Accu Check (Roche,Germany). Критерій ЦД І типу – рівень глюкози >14,0 ммоль/л. Через 48/96/168 годин здійснювався моніторинг глікемії для виключення можливої реверсії до нормоглікемії. Через 48 год верифіковано рівень глікемії > 14 ммоль/л у 95% (19/20) тварин експериментальної групи та 40% (8/20) тварин контрольної групи; летальність склала 5% та 55% відповідно. Через 96 год реверсія глікемії спостерігалась в 2 щурів експериментальної групи. Таким чином оптимізований протокол індукції ЦД І типу у статевозрілих щурів-самців лінії Wistar введенням стрептозотоцину (60 мг/кг) шляхом інтраперитонеальної ін’єкції з дотриманням 12-годинного періоду голодування та запобігання гіпоглікемії шляхом перорального введенення 10% розчину глюкози є ефективним способом моделювання вказаної патології, що зумовлює розвиток клінічно значимої гіперглікемії (> 14 ммоль/л) через 48 годин. Важливим аспектом є своєчаснє виявлення та фіксація спонтанного відновлення нормоглікемії шляхом моніторингу рівня глюкози у тварин після лабораторної верифікації ЦД І типу.

No abstract

Introduction: Impact of the secondary peritoneal infections on the peritoneal morphology in diabetic population remains unclear. Aim of the study:To study the histopathological changes of the peritoneum due to secondary bacterial peritonitis in diabetic rats in comparison to the normoglycemic animals. Methods and materials: 13 adult male Wistar rats were divided into 2 groups: control (n = 3) and experimental (n = 10). The latter was subdivided into non-diabetic (n = 5) and diabetic (n = 5). T1DM and peritonitis were induced through the single intraperitoneal injection of Streptozotocin (60 mg/kg) and intraperitoneal injection of 2 ml of the faecal matter, respectively. Results: Macroscopic findings of diabetic rat peritoneum included significant accumulation of the exudate in the peritoneal cavity and presence of intraintestinal adhesions and abscesses. Morphology of the peritonium presented with diffuse, profound degenerative and inflammatory lesions involving the subjacent tissues. In contrast, the underlying muscular layer of the non-diabetic rats remained intact. Conclusions: Natural course of the peritoneal infection in diabetic rats (48 hours) is characterised by diffuse severe peritonitis with interintestinal abscess formation and more profound subadjacent tissue involvement in comparison with non-diabetic rats.