Діагностика:-дані епідеміологічного анамнезу; -клінічна картина: розвиток асиметричних мля-вих парезів і паралічів після гострого захворювання із гарячкою, менінгорадикулярний синдром із лімфоци-тарним плеоцитозом, відсутність розладів чутливості; -лабораторна діагностика проводиться за допомо-гою вірусологічного, серологічного та інструменталь-ного обстеження хворих; -вірусологічне дослідження необхідно проводити як-найшвидше від початку захворювання -вірус («дикий» чи вакцинальний штам) виявляється в носогорлових змивах, фекаліях, а також у крові та спинномозковій рідині, взятих на першому тижні хвороби. Вірус культивують на клітинах із нирок мавп або ембріона та амніона людини; -серологічне дослідження -зростання титру ан-титіл в реакції нейтралізації (рідше реакції гальмування гемаглютинації) не менше ніж у 4 рази в парних сиро-ватках, що взяті на початку хвороби й через 4-5 тижн. Слід враховувати, що імунізація проти поліомієліту та-кож викликає збільшення титру віруснейтралізуючих антитіл. Зараз можливе визначення вірусної РНК ме-тодом полімеразно-ланцюгової реакції. Згідно з реко-мендаціями ВООЗ, доцільне двоступеневе встановлен-ня діагнозу: попереднє -за даними епідеміологічних і клінічних спостережень, заключне -з урахуванням результатів вірусологічного і серологічного досліджень; -електронейроміографічний моніторинг -озна-ки ураження передніх рогів.Диференціальну діагностику поліомієліту прово-дять у препаралітичному періоді хвороби з гострими респіраторними вірусними інфекціями, вірусними та гнійними менінгітами тощо. У паралітичному періоді доцільно диференціювати з поліомієлітоподібними за-хворюваннями (зумовлені вірусами Коксакі та ЕСНО), синдромом Гійєна -Барре, травматичним мієлітом, полірадикулоневритом.При проведенні диференціальної діагностики по-ліомієліту у дітей необхідно враховувати наявність гострого млявого паралічу (ГМП), що є складним клі-нічним синдромом та характеризується порушенням активних рухів (обсягу, швидкості, сили) в одній чи де-кількох кінцівках, зниженням м'язового тонусу та змі-ною рефлексів, що виникли гостро. Гострим млявим паралічем (визначення ВООЗ) вважається будь-яке захворювання у дітей до 15 років, включаючи синдром Гійєна -Барре, або схоже на поліомієліт захворюван-ня у хворих будь-якого віку. Отже, до ГМП відносять всі захворювання, що перебігають зі швидким розви-тком млявих паралічів упродовж не більше ніж 4 діб.Лікування. Усі хворі з підозрою на поліомієліт не-залежно від тяжкості перебігу захворювання повинні бути госпіталізовані. Етіотропних засобів для лікуван-ня хворих на поліомієліт немає. У препаралітичній і паралітичній стадіях потрібен повний спокій, суворий ліжковий режим, призначення анальгетиків, седатив-них засобів, детоксикація, переважно пероральна або у вигляді внутрішньовенних вливань, особливо при наявності дегідратації. Ефективними є гарячі вологі обгортання уражених м'язів. Треба стежити, щоб по-ложення тіла, уражених кінцівок хворого було пра-вильним. Ранній ортопедичний режим запобігає роз-тягненню м'язів, розвитку деформацій і контрактур...