О.О., д.ю.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач науково-дослідної лабораторії з проблем попередження, припинення та розслідування злочинів територіальними органами Національної поліції України Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка Мовчан Р.О., к.ю.н., доцент, доцент кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права Донецький національний університет імені Василя СтусаНа підставі критичного аналізу матеріалів судової практики та з урахуванням здобутків кримінально-правової доктрини і досвіду зарубіжного законодавця з'ясовується доречність конструювання частини складів злочинів проти довкілля (а саме некваліфікованих складів земельних злочинів екологічної спрямованості) за типом деліктів створення небезпеки.За результатами вивчення практики застосування ч. 1 ст. 239 КК України «Забруднення або псування земель» встановлено чотири варіанти позначення судами такої криміноутворювальної ознаки, як створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля, показано переваги і вади кожного з них. Доведено, що конструювання некваліфікованого забруднення або псування земель як делікту створення небезпеки, не сприяючи розмежуванню злочинної і незлочинної поведінки, нерідко призводить до того, що близькі за змістом діяння, які спричиняють фактично однакові суспільно небезпечні наслідки довкіллю, в одних випадках кваліфікуються як злочин, а в інших -як адміністративне правопорушення.Обстоюється положення про те, що під час вдосконалення відповідного національного кримінального законодавства слід виходити з необхідності комплексного врахування: 1) тенденцій сформованої судової практики; 2) позитивного зарубіжного досвіду кримінально-правової протидії забрудненню або псуванню земель; 3) досвіду законодавчого конструювання інших заборон, розміщених у розділі VІІІ Особливої частини КК України «Злочини проти довкілля».З урахуванням зробленого висновку про невдалість законодавчого описання некваліфікованого забруднення або псування земель (сказане стосується й інших норм про кримінальну відповідальність за «земельні» злочини екологічної спрямованості, тобто частин перших статей 239-1, 239-2, 254 КК України) висуваються пропозиції щодо його вдосконалення. Йдеться про: 1) викладення ч. 1 статті 239 КК України у новій редакції, в якій замість вживаного нині формулювання «створення загрози для життя, здоров'я людей чи довкілля» має фігурувати вказівка на наслідки у виді «легкого тілесного ушкодження одному чи декільком потерпілим, або середньої тяжкості тілесного ушкодження одному потерпілому, або істотної шкоди»; 2) доповнення ст. 239 КК України приміткою такого змісту: «У цій статті істотною вважається така шкода, яка у десять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу».Ключові слова: суспільно небезпечні наслідки, делікти створення небезпеки, злочини проти довкілля, земельні злочини, створення загрози для життя, здоров'я людей чи довкілля.
