The purpose of the paper is to identify optimal legislative model of criminal law counteraction to commodity smuggling in Ukraine, taking into account experience of foreign countries, primarily the European Union. The following research methods have been used to study criminal legislation, prove hypotheses, formulate conclusions: comparative law, system analysis, formal logic and modeling methods. Taking into account the achievements of criminal law science, materials of law enforcement practice, he results of sociological surveys and based on the analysis of accompanying documents to the relevant bills, social conditionality of criminalization of smuggling of goods have been clarified. Foreign experience of criminalization of commodity smuggling in the legislation of the European Union has been investigated. Legislative initiatives in this area have been critically considered. Major attention in this aspect has been paid to the shortcomings and debatable provisions of the draft law “On Amendments to the Criminal Code of Ukraine and the Criminal Procedure Code of Ukraine on the Criminalization of Smuggling of Goods and Excisable Goods and Inaccurate Declaration of Goods” (Registration # 5420 of April 23, 2021). Author’s proposals on the relevant improvements of criminal legislation have been put forward and substantiated.

Статтю присвячено аналізу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 201-2 Кримінального кодексу України «Незаконне використання з метою отриман­ня прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги». З’ясовано обґрунтованість появи цієї кримінально-правової новели та її вплив на правозастосування, визначено перспективи розвитку кримінального закону у відповідній сфері. Висвітлено неузгодженості аналізованої кримінально-правової заборони з положеннями регулятивного законодавства – законами України «Про гуманітарну допомогу» і «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Зокрема, встановлено, що нецільове використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв, відмінне від розпорядження таким майном з метою отримання прибутку, не утворює складу розглядуваного кримінального правопорушення. Доведено, що в переважній більшості випадків дії, заборонені чинною редакцією ст. 201-2 КК, за її відсутності визнавались б розкраданнями і кваліфікувались б за однією з частин ст. 191 КК як привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. З’ясовано, що доповнення КК ст. 201-2 є черговим проявом невиправданої казуїстичності кримінального закону. Аргументовано положення про помилковість розміщення досліджуваної заборони серед статей КК про відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності. Показано, що на сьогодні недоліки, притаманні караності незаконного використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв частково усуваються шляхом звернення до ч.3 ст. 201-2 КК за такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення дій під час воєнного стану. Обґрунтовується положення про доцільність виключення з КК досліджуваної кримінально-правової заборони як непотрібного прояву надмірної (надлишкової) криміналізації.

Article presents comparative analysis of features and characteristics of organized criminal associations recommended for further criminalization by provisions of Palermo Convention and Framework Decision 2008/841/JHA. Certain peculiarities of the abovementioned provisions implementation in more than 50 states (Asia, America and Europe) have been outlined. We expressed and proved the hypothesis stating that criminalization of actions performed by the members of organized groups and criminal organizations by different states separately is partly explained with consideration of different international legal acts by national legislators: Palermo Convention and Framework Decision 2008/841/JHA. On the basis of analysis of key global models used to criminalize the socially dangerous actions with aim to counteract the organized crimes (collusion, participation, entrepreneurship, marking/registration) we justified the following opinion: 1) within the limits of criminal associations countering collusion and participation models are considered to be the most efficient; 2) use of entrepreneurship model allows to justify the need for establishment of responsibility for legal entities involved in criminal associations functioning or utilization of relevant criminal measures; 3) registration/marking model may be efficient for counteracting the extended terrorist organizations.

О.О., д.ю.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач науково-дослідної лабораторії з проблем попередження, припинення та розслідування злочинів територіальними органами Національної поліції України Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка Мовчан Р.О., к.ю.н., доцент, доцент кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права Донецький національний університет імені Василя СтусаНа підставі критичного аналізу матеріалів судової практики та з урахуванням здобутків кримінально-правової доктрини і досвіду зарубіжного законодавця з'ясовується доречність конструювання частини складів злочинів проти довкілля (а саме некваліфікованих складів земельних злочинів екологічної спрямованості) за типом деліктів створення небезпеки.За результатами вивчення практики застосування ч. 1 ст. 239 КК України «Забруднення або псування земель» встановлено чотири варіанти позначення судами такої криміноутворювальної ознаки, як створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля, показано переваги і вади кожного з них. Доведено, що конструювання некваліфікованого забруднення або псування земель як делікту створення небезпеки, не сприяючи розмежуванню злочинної і незлочинної поведінки, нерідко призводить до того, що близькі за змістом діяння, які спричиняють фактично однакові суспільно небезпечні наслідки довкіллю, в одних випадках кваліфікуються як злочин, а в інших -як адміністративне правопорушення.Обстоюється положення про те, що під час вдосконалення відповідного національного кримінального законодавства слід виходити з необхідності комплексного врахування: 1) тенденцій сформованої судової практики; 2) позитивного зарубіжного досвіду кримінально-правової протидії забрудненню або псуванню земель; 3) досвіду законодавчого конструювання інших заборон, розміщених у розділі VІІІ Особливої частини КК України «Злочини проти довкілля».З урахуванням зробленого висновку про невдалість законодавчого описання некваліфікованого забруднення або псування земель (сказане стосується й інших норм про кримінальну відповідальність за «земельні» злочини екологічної спрямованості, тобто частин перших статей 239-1, 239-2, 254 КК України) висуваються пропозиції щодо його вдосконалення. Йдеться про: 1) викладення ч. 1 статті 239 КК України у новій редакції, в якій замість вживаного нині формулювання «створення загрози для життя, здоров'я людей чи довкілля» має фігурувати вказівка на наслідки у виді «легкого тілесного ушкодження одному чи декільком потерпілим, або середньої тяжкості тілесного ушкодження одному потерпілому, або істотної шкоди»; 2) доповнення ст. 239 КК України приміткою такого змісту: «У цій статті істотною вважається така шкода, яка у десять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу».Ключові слова: суспільно небезпечні наслідки, делікти створення небезпеки, злочини проти довкілля, земельні злочини, створення загрози для життя, здоров'я людей чи довкілля.

Статтю присвячено з’ясуванню тенденцій розвитку законодавства України про відповідальніст ь за господарські кримінальні правопорушення протягом останніх п՚яти років. Указані тенденції визначаються за результатами аналізу законодавчих новел, пов’язаних із криміналізацією контрабанди деревини, легалізацією грального бізнесу і зменшенням тиску на бізнес.Установлено, що законодавець, як і раніше, безпідставно надає перевагу спеціальним (казуїстичним) кримінально-правовим заборонам, а також гіперболізує роль репресивного впливу цих заборон як фактору, що погіршує бізнес-клімат і заважає нормальному розвитку економічних відносин.