Статтю присвячено аналізу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 201-2 Кримінального кодексу України «Незаконне використання з метою отриман­ня прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги». З’ясовано обґрунтованість появи цієї кримінально-правової новели та її вплив на правозастосування, визначено перспективи розвитку кримінального закону у відповідній сфері. Висвітлено неузгодженості аналізованої кримінально-правової заборони з положеннями регулятивного законодавства – законами України «Про гуманітарну допомогу» і «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Зокрема, встановлено, що нецільове використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв, відмінне від розпорядження таким майном з метою отримання прибутку, не утворює складу розглядуваного кримінального правопорушення. Доведено, що в переважній більшості випадків дії, заборонені чинною редакцією ст. 201-2 КК, за її відсутності визнавались б розкраданнями і кваліфікувались б за однією з частин ст. 191 КК як привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. З’ясовано, що доповнення КК ст. 201-2 є черговим проявом невиправданої казуїстичності кримінального закону. Аргументовано положення про помилковість розміщення досліджуваної заборони серед статей КК про відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності. Показано, що на сьогодні недоліки, притаманні караності незаконного використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв частково усуваються шляхом звернення до ч.3 ст. 201-2 КК за такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення дій під час воєнного стану. Обґрунтовується положення про доцільність виключення з КК досліджуваної кримінально-правової заборони як непотрібного прояву надмірної (надлишкової) криміналізації.

Статтю присвячено з’ясуванню тенденцій розвитку законодавства України про відповідальніст ь за господарські кримінальні правопорушення протягом останніх п՚яти років. Указані тенденції визначаються за результатами аналізу законодавчих новел, пов’язаних із криміналізацією контрабанди деревини, легалізацією грального бізнесу і зменшенням тиску на бізнес.Установлено, що законодавець, як і раніше, безпідставно надає перевагу спеціальним (казуїстичним) кримінально-правовим заборонам, а також гіперболізує роль репресивного впливу цих заборон як фактору, що погіршує бізнес-клімат і заважає нормальному розвитку економічних відносин.

From the moment of the open attack by the Russian Federation, the issues of criminal law response to encroachments on the foundations of Ukraine’s national security, which have not been resolved since the beginning of the war in 2014, have reemerged. Among the most urgent was the question of whether provisions of criminal law in force as of February 24, 2022 ensured the possibility of providing a proper assessment of the actions of persons who in various forms assist the aggressor state. The first decision made in order to solve this issue was the introduction of Article 111-1 “Collaborative activity” to the Criminal Code of Ukraine. Due to the belief of the People’s Deputies of Ukraine in the inadequacy of such a legislative step, another criminal law prohibition has appeared – Art. 111-2 “Assistance to the aggressor state”. The purpose of the research is in critical understanding of the debatable aspects of the criminal law novel about aiding the aggressor state, based on the results of which scientifically based recommendations should be developed in order to improve relevant provisions of the current criminal law and practice of its application. It has been proven that, despite the noble intentions of the parliamentarians, the inclusion of Art. 111-2 “Assistance to the aggressor state” has increased both the conflicting nature of the domestic criminal law and the legal uncertainty partially inherent in it, and also forces us to once again talk about excessive criminalization. Among the achievements of the legislative work related to the construction of the criminal law prohibition dedicated to aiding the aggressor state, one can only include the non-use in the current wording of Art. 111-2 of the Criminal Code of unjustifiably abstract phrases “other voluntary interaction with representatives of the aggressor state” and “any cooperation with representatives of the aggressor state”. Based on the example of criminal law assessment of such manifestations of assistance to the aggressor state, such as the transfer of material resources to the armed formations of the aggressor state and the implementation or support of the decisions and / or actions of the aggressor state, armed formations and / or the occupation administration of the aggressor state, the problematic nature of differing analyzed crime from collaborative activity, treason and justification, recognition as legitimate, denial of armed aggression of the Russian Federation against Ukraine, glorification of its participants has been demonstrated. The problem, which has risen as a result of the partially inappropriate duplication of legislative material, is proposed to be solved in one of three ways to optimize the articles of the Criminal Code on liability for treason, collaborative activity and assistance to the aggressor state.

The article is devoted to clarifying the prospects for improving the title of Chapter VII of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, which provides for responsibility for criminal offenses in the field of economic activity. The indicated problem is highlighted taking into account the achievements of criminal law science, foreign legislative experience and the provisions of the projected domestic criminal legislation. The advantages and disadvantages of each of the three main options (methods) of improving the Criminal Code of Ukraine in the studied part proposed in the legal literature are analyzed. The ratio of economic relations and property relations is shown. Arguments are presented in favor of setting out the title of the relevant section of the current criminal law in the following wording: "Criminal offenses against economic and financial activity". The inexpediency of separating an independent section entitled "Criminal offenses in the sphere of banking" in the Special Part of the Criminal Code of Ukraine is substantiated. On the basis of a brief analysis of the provisions of the names of the structural parts of the project of the new Criminal Code of Ukraine, devoted to economic torts, a conclusion was made about the general acceptability of the approach professed by the developers of this document. In particular, the comprehensive approach of the project developers is supported, who, taking into account the multifaceted nature of the objects of "economic" encroachments, not only refused to designate them with a single term (or phrase) such as "in the sphere of economic activity", "against the economy", etc., but also found it expedient to distinguish two independent structural units, which deal separately with criminal offenses against finances (Chapter 6.3) and criminal offenses against business order (Chapter 6.4). Prospects for further scientific research in the researched field are determined.

No abstract