Мета дослідження. Метою цього дослідження було визначити вплив дієти та фізичного навантаження на рівень резистину і оцінити взаємозв'язок резистину зі змінами ваги. Матеріали та методи. До цього дослідження було включено 133 особи із надмірною вагою/ ожирінням (73 чоловіки та 60 жінок) віком від 29 до 57 років. Кожен пацієнт проходив клінічну оцінку під час консультації (з виміром маси тіла та зростання), біологічні тести. Усі учасники утрималися від будь-якої важкої фізичної активності за 48 годин до вимірювань та були рандомізовані в одну з трьох груп (фізичне навантаження та/або дієта) та контрольну групу. Результати. Зі 133 пацієнтів у групі фізичного навантаження (ФН) було 39 пацієнтів, 34 суб'єктів – у групі дієтотерапії (Д), 30 – у комплексній групі (ДФН) та 30 – у контрольній групі. Застосування дієти та фізичних вправ сприяло статистично значимим змінам у масі тіла порівняно з контролем. Статистично значущі зміни рівня резистину спостерігалися у пацієнтів із групи ДФН. Статистично значущі зміни у рівні глюкози були зареєстровані у пацієнтів із Д-групи (P < 0,05). Рівні інсуліну (P = 0,076) та резистину (P = 0,137) мали тенденцію до зниження групи ФН, але статистично достовірних відмінностей встановлено не було. Однофакторний регресійний аналіз показав, що зміни резистину були взаємопов'язані зі співвідношенням обсяг талії (ОТ) та обсяг стегна (ОС) та з інсуліном. Регресійний аналіз виявив статистично значущі взаємозв'язки між змінами резистину та інсуліну (r = 0,363, R2 = 0,174, P = 0,038) та співвідношенням ОТ/ОС (r = 0,408, R2 = 0,158, p = 0,018). Висновки. У пацієнтів із комплексної групи з фізичним навантаженням та дієтотерапією демонстрували статистичне значуще зниження маси тіла, рівня резистину та резистентності до інсуліну. Резистин статистично значно корелює з рівнем інсуліну, але не з індексом HOMA. Регресійний аналіз виявив статистично значущі взаємозв'язки між змінами резистину та інсуліну (r = 0,363, R2 = 0,174, P = 0,038) та співвідношенням ОТ/ОС (r = 0,408, R2 = 0,158, p = 0,018).

Стан системи гемомікроциркуляції та предикторні властивості показників, що її характеризують, у хворих на гіпертензивну нефропатію ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» Ключові слова: гіпертензія, мікроциркуляція, лазерна допплерівська флоуметрія.На сьогодні діагностика мікроциркуляторних розладів у хворих на гіпертензивну нефропатію (ГН) є надзвичайно актуаль-ним питанням. З метою оцінювання функціонального стану гемомікроциркуляторної (ГМЦ) системи та аналізу предикторних здатностей показників, що її характеризують, у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії з проявами нефропатії обстежили дві основні групи хворих на ГХ II стадії з 2 (n=31) та 3 (n=31) ступенем артеріальної гіпертензії (АГ) із наявністю нефропатії та три групи зіставлення, серед них хворі на ГХ II стадії з 2 (n=31) та 3 (n=31) ступенем АГ без нефропатії та практично здорові особи (n=31). Маркер ураження нирок -величина співвідношення вмісту альбуміну/креатиніну у сечі ≥30 мг/г. Оцінювання функції ГМЦ системи здійснили методом лазерної допплерівської флоуметрії. Виявили, що для хворих на ГН є характерним зниження рівня тканинної перфузії, мінливості периферичного кровоплину, наявні виражені дисфункціональні порушення з боку мікросудинного ендотелію. Виявили суттєве підвищення нейрогенного та міогенного тонусу, зафіксували значні втрати пружно-еластичних властивостей мікросудин і виражені ознаки застою крові в посткапілярному відділі мікросудинного русла. У хворих на ГН на тлі різкого зменшення нормоциркуляторного гемодинамічного типу мікроциркуляції (ГТМ) відбувалось зростання частоти реєстрації спастичного та застійно-стазичного ГТМ. Серед проаналізованих показників, котрі характери-зують ГМЦ систему, саме A max E та A max C виявились у хворих на ГХ найякіснішими предикторами наявності ГН і мали сумісний предикторний потенціал.Состояние системы гемомикроциркуляции и предикторные свойства показателей, которые её характе-ризуют, у больных гипертензивной нефропатией И. М. Фуштей, А. А. ТокаренкоНа сегодняшний день диагностика микроциркуляторных расстройств у больных гипертензивной нефропатией (ГН) является чрезвычайно актуальным вопросом. С целью оценки функционального состояния гемомикроциркуляторной (ГМЦ) системы и анализа предикторных способностей показателей, которые её характеризуют, у больных гипертонической болезнью (ГБ) II стадии с проявлениями нефропатии были обследованы две основные группы больных ГБ II стадии со 2 (n=31) и 3 (n=31) степенью артериальной гипертензии (АГ) с наличием нефропатии и три группы сопоставления, среди которых больные ГБ II стадии со 2 (n=31) и 3 (n=31) степенью АГ без нефропатии и практически здоровые лица (n=31). Маркер поражения почек -величина соотношения содержания альбумина/креатинина в моче ≥ 30 мг/г. Оценка функции ГМЦ системы осуществлялась методом лазерной допплеровской флоуметрии. Выявили, что для больных ГН характерно снижение уровня тканевой перфузии, изменчивость периферического кровотока, имелись выраженные дисфункциональные нарушения со стороны микрососуди-стого э...