Для оптимізації прогнозування тяжкості перебігу та виходів тяжкої черепно-мозкової травми (ТЧМТ) з метою оптимізації лікування обстежено 280 потерпілих чоловічої статі віком від 20 до 60 років з вихідним рівнем порушення свідомості не більше 8 балів за шкалою коми Глазго. Оцінювали 208 клінічних і лабораторно-біохімічних ознак. Було виявлено статистично значимі параметри, що виступали у ролі біохімічних маркерів результату ТЧМТ: прогестерон та серотонін — в 1-шу добу після ТЧМТ, метгемоглобін — в 3-тю добу, оксигемоглобін — на 5-ту добу, базис-ексцес, лактат, гістамін і серотонін — на 7-му, оксі- і метгемоглобін — на 10-ту, лактат, ДОФА — на 14-ту.Прогнозування результатів ТЧМТ проводилося методом математичного моделювання на 1-шу, 3-тю, 5-ту, 7-му, 10-ту і 14-ту добу після травми. У модель прогнозу увійшли вік, тяжкість структурного і функціонального ушкодження головного мозку і найбільш прогностично значимі біохімічні маркери. Модель мала вид лінійної дискримінантної функції (ЛДФ), що розраховувалася для кожної групи хворих (тих, що вижили — ЛДФ1 і тих, що померли — ЛДФ2). Модель мала високу прогностичну якість на всіх етапах спостереження.