Проведено експериментальне дослідження рівня мотиваційної готовності майбутніх учителів до використання естетотерапії у професійній діяльності. Актуальність упровадження естетотерапевтичного компоненту в педагогічну діяльність пов’язана насамперед із посиленням нової ролі вчителя Нової української школи – не тільки як носія інформації, а як коуча, фасилітатора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини. У межах дослідження естетотерапію розглядаємо як галузь психолого-педагогічних знань про методи й засоби створення психологічно комфортної атмосфери шляхом активізації емоційно- чуттєвої сфери особистості учня та забезпечення самовираження дитини у різноматніних творчих видах діяльності. Важливою умовою використання естетотерапії у початковій школі є наявність мотивації у майбутніх педагогів до означеної діяльності, розуміння й усвідомлення необхідності створення особливого освітнього середовища засобами естетотерапевтичного впливу. Метою дослідження було з’ясувати рівень мотиваційного компоненту готовності майбутніх учителів початкових класів до естетотерапевтичної діяльності за такими показниками: усвідомлення студентами доцільності та необхідності використання естетотерапії у початковій школі; наявність професійного інтересу та бажання у здобувачів освіти використовувати естетотерапевтичні засоби впливу на учнів. Учасниками експеримету стали 215 здобувачів освітнього рівня «бакалавр» денної та заочної форм навчання спеціальності 013 Початкова освіта провідних закладів вищої освіти України. Під час ескперименту були використанні методи науково- педагогічного дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння) та емпіричні (анкетування, інтерв’ю, діагностичний експеримент). Отримані дані свідчать про наявність у студентів спрямованості на гуманізацію початкової ланки освіти, розуміння необхідності активізації емоційно-почуттєвої сфери учнів засобами естетотерапії з метою розвитку пінавальної активності, а також наявність інтересу та бажання впроваджувати інноваційні технології естетотерапії у роботі з молодшими школярами.

The article deals with a retrospective analysis of the content of the aesthetic-therapeutic component of the formation of a creative harmonious personality in Ukrainian and Polish pedagogy in the late nineteenth – twentieth century. It is defined the essence of aesthetic therapy as an integrative humanistic technology of activating the emotional sphere of a personality with the aim of providing psychologically comfortable conditions for creative personal fulfi lment. The problem of individual creative and spiritual development of a child by means of aesthetic therapy is highlighted in the views of prominent national humanist-educators (A. Makarenko, Ya. Korczak, S. Rusova, V. Sukhomlynskyi). It is proven that the most characteristic features of Ukrainian and Polish folk pedagogy are high aestheticization, Christian-spiritual and extreme nature-based content, that are fully consistent with the basic postulates of the aesthetic-therapeutic concept of personality formation.