ВступГострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) про-тягом останніх десятиліть посідають одне з перших місць у структурі інфекційної патології в дітей, їх частка сягає близько 90 %. Різноманітність і числен-ність збудників інфекційних захворювань, з якими постійно стикається слизова оболонка респіратор- Êë³í³÷íà ïåä³àòð³ÿ

На сегодняшний день много педиатрических проблем находится на высшей ступени актуальности. Это касается аллергических, инфекционных, гастроэнтерологических заболеваний, число которых растет параллельно с техническим прогрессом. Если говорить о заболеваниях, которые по частоте занимают первое место в мире, то это, бесспорно, острые респираторные вирусные инфекции (ОРВИ), которые составляют до 90 % всех инфекционных заболеваний [1]. Именно поэтому вопросы лечения и профилактики заболеваний ор-ганов дыхания остаются приоритетными направлениями современной педиатрии. У детей дошкольного и младшего школьного возраста ОРВИ возникают в среднем 5-6 раз в год [2], составляя при этом 60 % обращений к педиатру и 22-27 % всех госпитализаций [3, 4]. Особого внимания требуют дети младшего возраста, у которых на ОРВИ приходится 65 % от всех регистрируемых заболеваний. И это порождает ряд проблем, прежде всего создает высокую степень риска развития серьезных осложнений со стороны дыхательной, сердечно-сосудистой, нервной, УДК 616.988.7-053.2-085:615.322

Êë³í³÷íà ïåä³àòð³ÿ / Clinical Pediatrics ® ВступКонцепція застосування пероральних пробіо тиків у медицині є відносно новою й дискусійною [1, 2], адже індигенна мікрофлора -це один із основних компонентів неспецифічного імунітету людини, її науковим підґрунтям став феномен бак теріальної інтерференції, в основі якої лежить кон курентна взаємодія між спорідненими патогенни ми й непатогенними мікроорганізмами. Сьогодні добре вивчені пробіотики як препарати, що допо магають відновити функцію шлунковокишково го тракту, вони є одними з основних препаратів у лікуванні діареї, запорів і синдрому подразненого кишечника [3, 4]. Дослідження штамів K12, селек ціонованих із симбіотичних зразків Streptococcus salivarius, що виділені з ротової порожнини, свід чать про можливості бактеріоцинів пригнічувати ріст патогенної мікрофлори [5]. Перші структури цих протимікробних агентів були отримані в кінці 1960х років, ознаменувавши формальне введення поняття «лантибіо тик». Streptococcus salivarius -це штам корисних бактерій, який у нормі присутній

Staphylococcus aureus is a universal bacterial pathogen, which is able to develop the resistance to new antibiotics, by means of virulence factors, whose main function is the spread of diseases by inhibiting the immune factors of host defense. Its wide spread at in-patient departments and also the presence of clinical probationary wards Staphylococcus aureus, resistant to methicillin at out-patient departments, deprive the doctors of effective means for control of the infection. Complications caused by MRSA lead to hospitalization and indices of lethality. The aim of the paper is to analyze the main factors of S. аureus virulence and ways the of its interaction as a result of etiological and pathogenetic treatment. Complexity of treatment of bacterial infections is determined by alternative ways of prevention and treatment of diseases to which bacteria are not able to develop resistance. Along with general mechanisms that form antibiotic resistance, S. aureus produces many individual virulence factors that model the immune response, affecting the survival of the microorganism. The virulence factors produced by S. aureus are diverse and have the ability not only to cause cell lysis, but also to stimulate tissue rejection and destruction. It is important to determine that many specific factors of virulence caused by S. aureus, have ability to change both congenital and adaptive immune reactions including inhibition of complement activation, neutrophils neutralization, phagocytes inhibition. Strategies for inhibiting virulence factors can range from using small inhibitor molecules or full-fledged antibodies to creating toxoids and virulence proteins. Great interest is focused upon those inhibitors that have cross-reactivity with respect to multiple virulence factors, as well as inhibitors, the main target of which is a global regulator with multi-purpose activity, for example, agr operon. Active research into the specific alternative antivirulent treatments for severe diseases caused by S. aureus can potentially settle a number of problems and difficulties of post-antibiotic era.

Among all allergic diseases in pediatric practice, allergic rhinitis is one of the most common pathologies of the upper respiratory tract. This review deals with the problem of modern principles for the diagnosis and treatment of allergic rhinitis in children based on the analysis of literature sources using electronic databases PubMed, Web of Science, MedLine, the Cochrane Library. Allergic rhinitis is an important medical and social problem of our time the importance of which has increased significantly in recent years. The growing number of people sensitized to pollen, the variety of symptoms and the negative impact on the quality of life of patients make pollen allergy one of the major problems in pediatrics. Despite the development of international national protocols and clinical guidelines, in many countries the control of allergic rhinitis in children remains insufficient. Therefore, it is necessary to take into account the individual characteristics of patients, pay attention to both nasal and extranasal symptoms, consider all pathognomonic diagnostic aspects, because the underdiagnosis of this allergic disease leads to inadequate therapy, complications, more severe atopy and reduced quality of children’s life in general. Recently, there is growing evidence of the need for personalized selection of the most effective therapy for allergic rhinitis in children. In-depth study of the pathogenetic role of circadian molecular clock in children with seasonal allergic rhinitis using informative molecular genetic methods may allow characterizing in detail the mechanism of regulation of allergic inflammation of the upper airway mucosa and evaluating the role of circadian genes in the development of allergic diseases, in particular allergic rhinitis. In the future, these studies may become an alternative to improve control over the course of allergy and the organization of a comprehensive monitoring system, development of new strategies for the treatment and prevention of allergic rhinitis in children.