Представлен метаанализ результатов проведенных на крысах исследований влияния гипо- и гипертермии на функционирование сердечно-сосудистой системы. Для метаанализа были отобраны 25 публикаций из базы PubMed, в которых исследовалось влияние нагревания и охлаждения всего тела бодрствующих нормотензивных взрослых крыс на параметры гемодинамики (артериальное давление и частоту сердечных сокращений). Было исследовано влияние кратковременной существенной гипертермии (40-43°С), продолжительной умеренной гипертермии (32-34°С), кратковременной и продолжительной гипотермии (4-9°С, внезапной и постепенной, с изменением и без изменения фотопериода). Показано, что характер изменения артериального давления и частоты сердечных сокращений у нормотензивных бодрствующих крыс при колебаниях температуры окружающей среды будет определяться не только вектором изменения температуры, но также амплитудой, внезапностью, продолжительностью и сопутствующими условиями (например, длительностью фотопериода).

Тонзилофарингіт (ТФ) є найпоширенішим проявом гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ), займаючи провідне місце серед ЛОР патології дитячого віку. Результати численних досліджень свідчать про необхідність уникати застосування антибіотиків при гострих ТФ нестрептококової етіології. Необґрунтована антибактеріальна терапія сприяє розвитку резистентності до антибіотиків, виникненню небажаних реакцій на ліки, а також здорожує лікування. За неускладненого перебігу гострого ТФ показана місцева симптоматична терапія, що має протизапальний, аналгетичний та імунокоригуючий ефекти. Мета: оцінка ефективності профілактичного курсу препарату «Еребра» у передепідемічний період ГРВІ та оцінка ефективності комплексної симптоматичної терапії гострого ТФ у дітей з ГРВІ. Матеріали і методи. Обстежено 55 дітей віком 6-10 років, що отримували Еребру профілактичним курсом у передепідемічний період ГРВІ впродовж двох тижнів (основна група), та 20 дітей аналогічного віку, яким зазначений профілактичний курс не проводився (група порівняння). Спостереження за дітьми здійснювалось під час запланованих візитів (один раз на місяць) та додатково, під час захворювання на ГРВІ. Результати. Показано достовірне зменшення частоти епізодів ГРВІ у 1,6 разу у дітей основної групи. Відсутність болю у ротоглотці на третю добу реєструвалася удвічі частіше в групі пацієнтів, що отримували в якості місцевої терапії Еребру (p>0,05). За даними фарингоскопії, регрес основних симптомів також вірогідно швидше відбувався в основній групі дітей. Встановлено зниження (у 2,5 разу) ризику формування вторинних бактеріальних ускладнень у дітей з ГРВІ, що отримували Еребру. У дітей основної групи були порівняно менші об'єм симптоматичної терапії та тривалість пропусків шкільних занять (у 1,5 разу). Висновки. Включення до комплексної симптоматичної терапії гострого ТФ у дітей препарату «Еребра» забезпечує мінімізацію об'єму лікування та зниження частоти вторинних бактеріальних ускладнень. Застосування двотижневого профілактичного курсу у передепідемічний сезон зменшує ризик рекурентних респіраторних інфекцій. Ключові слова: гострі респіраторні вірусні інфекції, гострий тонзилофарингіт, діти, симптоматичне лікування, Еребра.

Staphylococcus aureus is a universal bacterial pathogen, which is able to develop the resistance to new antibiotics, by means of virulence factors, whose main function is the spread of diseases by inhibiting the immune factors of host defense. Its wide spread at in-patient departments and also the presence of clinical probationary wards Staphylococcus aureus, resistant to methicillin at out-patient departments, deprive the doctors of effective means for control of the infection. Complications caused by MRSA lead to hospitalization and indices of lethality. The aim of the paper is to analyze the main factors of S. аureus virulence and ways the of its interaction as a result of etiological and pathogenetic treatment. Complexity of treatment of bacterial infections is determined by alternative ways of prevention and treatment of diseases to which bacteria are not able to develop resistance. Along with general mechanisms that form antibiotic resistance, S. aureus produces many individual virulence factors that model the immune response, affecting the survival of the microorganism. The virulence factors produced by S. aureus are diverse and have the ability not only to cause cell lysis, but also to stimulate tissue rejection and destruction. It is important to determine that many specific factors of virulence caused by S. aureus, have ability to change both congenital and adaptive immune reactions including inhibition of complement activation, neutrophils neutralization, phagocytes inhibition. Strategies for inhibiting virulence factors can range from using small inhibitor molecules or full-fledged antibodies to creating toxoids and virulence proteins. Great interest is focused upon those inhibitors that have cross-reactivity with respect to multiple virulence factors, as well as inhibitors, the main target of which is a global regulator with multi-purpose activity, for example, agr operon. Active research into the specific alternative antivirulent treatments for severe diseases caused by S. aureus can potentially settle a number of problems and difficulties of post-antibiotic era.

Актуальність. Відомо, що більш ніж у 80 % дітей із хронічним пієлонефритом (ХП) виявляють дисбіотичні порушення кишечника, що потребують корекції та відновлення нормального складу мікрофлори за рахунок включення до терапевтичних та профілактичних схем пробіотиків. Метою дослідження було вивчення ефективності застосування пробіотика Субалін у комплексному лікуванні ХП у дітей дошкільного віку. Матеріали та методи. Було обстежено 40 дітей віком від 0 до 6 років із первинним ХП зі збереженою функцією нирок. I група хворих отримувала стандартну терапію згідно з протоколом. Для корекції дисбіозу в дітей даної групи використовували біфідо- чи лактобактерії. Пацієнти II групи отримували базисну терапію в комплексі з пробіотиком Субалін за запропонованою нами схемою. Оцінювали швидкість ліквідації інтоксикаційного та диспептичного синдромів, тривалість повної клініко-лабораторної ремісії основного захворювання. Результати. Оцінка клінічної ефективності Субаліну в дітей протягом 1 місяця показала вірогідно більш виражену його ефективність щодо ліквідації основних проявів дисбіозу. Визначено вірогідно більш виражену частоту нормалізації випорожнень на фоні і після лікування Субаліном на відміну від групи порівняння. Відмічена тенденція до зниження тривалості (р ≤ 0,1) та істотне (р < 0,05) зниження вираженості проявів інтоксикаційного синдрому в дітей II групи. Протягом 6 місяців спостереження в 94,7 % обстежених дітей II групи ви­значалась вірогідно вища протирецидивна ефективність проведеної терапії, а тривалість повної клініко-лабораторної ремісії становила 5,9 ± 0,4 міс. і була більшою порівняно з відповідними показниками в I групі (66,7 % та 3,1 ± 0,1 міс. відповідно). Висновки. Отримані результати довели доцільність використання Субаліну в комплексному лікуванні ХП у дітей дошкільного віку.

Objective. To test the hypothesis, that the arterial baroreceptor refl  ex plays the key role for the phenomenon of visceral systems adaptation for long-term afferent drive. Design and methods. In Wistar rats the model of the «two kidneys, one clip» vasorenal hypertension was carried out. The sino-aortic denervation was performed in one group — before the left renal artery clipping, in the other group — 8 weeks after the left renal artery clipping. Results. The renal artery clipping led to the increase of blood pressure only in 17 % of animals with intact sino-carotid-aortic mechanoreceptor zones. The absence of hypertension in these animals might be due to the cardiovascular adaptation phenomenon to prolonged afferent action from ischemic kidney. Denervation of mechanoreceptor zones before the clipping of the renal artery contributes to the development of hypertension in 100 %. However, the denervation of sino-carotid and aortic zones performed 8 weeks after the renal artery clipping in rats without hypertension, does not affect blood pressure level.Conclusion. We suggest, that the absence of hypertension after renal artery clipping is due to the adaptation of the circulatory system to a long-term afferentation from the kidney, and the denervation of large vessels mechanoreceptor zones does not alter this process. At the same time, the damage of the arterial baroreceptor refl  ex before renal artery clipping interferes in the visceral systems adaptation to afferent action and contributes to the arterial hypertension development.