The purpose of the article is a comprehensive analysis of the issue of the judge’s interpretive activity from the standpoint of the judge’s cognition in such a process of unchangeable dualism of the factual circumstances of the case and the norm of the law. To achieve this goal, such methods as dialectic, comparative, formal-logical, communicative and phenomenological was used. The article deals with the approach according to which the judge's interpretive activity during professional occupation is a necessary method of specifying the content of abstract, relatively defined legal norms; and these norms become applicable in solving certain debatable questions. It is concluded that the judge creates the search for the best solution of a particular legal position. Reconciling the uniqueness of the law case and the formality of the legislative provisions resolving case is impossible without interpretive activity. One of the peculiarities of the dynamics of the interpretive activity of the European Court of Human Rights is its intellectual and creative nature; mechanical transformation of the norms of law into individual acts and "stereotype" application of previous court decisions are not admissible. The judge's interpretive activity combines rational-technical and existential-semantic levels, which necessitates a high level of personal and professional maturity of the judge. The problem of interpretation is not only technical skills in legislative provisions; it covers an important "standpoint" of the reality based on the professional experience and legal consciousness.

The purpose of the article is a comprehensive analysis of the Rwandan genocide through the prism of human rights violations. To achieve this goal, such methods as historical-legal, comparative, formal-dogmatic, logical-semantic and analysis were used. The article argues that the acts of genocide clearly provide for the guilty intent and use of a state mechanism that has all the required human and material resources to implement such a plan. This feature is one of the key in terms of revealing the essence of genocide, so it can differentiate these actions from the general murder under criminal law and shows, depending on the object of distribution - life, health of a certain group of people - and motives - national, ethnic , racial or religious intolerance, hostility - its increased social danger. It is concluded that the inclusion of such a feature as one of the basic to the universal definition is urgent. This will allow to more fully implement the principle of inevitability of punishment for all perpetrators, to recognize the state as a subject of responsibility and thus will contribute to a more effective implementation of the preventive function in the international arena. The combined efforts of all nations and peoples are needed to fight, combat and prevent the crime of genocide. The positive results would be achieved only by joint efforts by using a set of various means of combating genocide.

О. Т. Волощук кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри міжнародного та митного права Чернівецького юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія» В. Ю. Колесник асистент кафедри міжнародного та митного права Чернівецького юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія»

No abstract

У статті досліджуються та аналізуються проблеми, які виникають при здійсненні антитерористичної діяльності. Акцентується увагу на тому, що складно знайти баланс у дотриманні прав людини при здійсненні антитерористичних заходів правоохоронними органами. Часто відбувається порушення прав людини. Зроблено висновок про те, що боротьба з тероризмом та захист прав людини - цілі, які не можуть конфліктувати між собою. Вони доповнюють і взаємно підсилюють один одного, тому при вжитті заходів, спрямованих на припинення терористичної діяльності. Держави зобов'язані дотримуватися ключових принципів і норм міжнародного права, а також конкретних зобов'язань, прийнятих у зв'язку з участю в міжнародних угодах з прав людини. Одним із жахіть XXI століття є тероризм, який набувши транснаціонального характеру, пeрeтвoрився на загальнoлюдськe лихo, яке станoвить oдну із найбільш сeрйoз­них загрoз для міжнарoднoгo миру і бeзпeки, є відповідно гoлoвнoю загрoзoю фундамeнтальним правам людини. Сьoгoдні дeдалі більшe країн зазнають ширoкoмасштабних тeрoристичних актів з масoви­ми наслідками у вигляді людських жeртв. Пoтрібнo всілякo підтримувати зусилля урядів всіх країн, всієї світoвoї спільноти в прoтидії тeрoризму в усіх йoгo прoявах, та забeзпeчeнні нeвідвoрoтнoсті пoкарання тeрoристів у будь-якій країні, у будь-якій тoчці зeмнoї кулі, аджe тeрoризм зажди пoв’язаний із грубими  пoрушeннями oснoвних прав людини. Як правилo, при віднoснo нeвeликій інтeнсивнoсті тeрoристичнoгo насильства будь-які oбмeжeння дeмoкратичних свoбoд в суспільстві сприймається вкрай нeгативнo, як викoристання дeржавoю нeсприятливoї ​​ситуації свoбoд для тoгo, щoб пoсилити свoє втручання в oсoбистe життя грoмадян, пoлeгшити для сeбe кoнтрoль за їх діями і знизити планку вимoг дo сeбe.