Essential arterial hypertension (EAH) is a polygenic disease due to environmental, genetic, and epigenomic factors. The study aimed to establish the association of single nucleotide polymorphism (SNP) of AGTR1 (rs5186) and VDR (rs2228570) genes with the blood pressure (BP) elevation in EAH patients. 100 EAH subjects with hypertensive-mediated organ damaging (2nd stage), moderate, high, or very high cardiovascular risk were recruited into the case-control study. There were 70.83% females and 29.17% males, mean age 57.86±7.81 y.o. The control group included 60 healthy individuals of relevant age and gender distribution. Estimation of AGTR1 (rs5186) and VDR (rs2228570) gene polymorphism was performed by Real-Time Polymerase Chain Reaction. In EAH patients, the AGTR1 gene (rs5186) mutation occurs with a frequency of 2.78% in the absence of such among healthy individuals. The VDR (rs2228570) gene mutation occurs with a frequency of 23% cases. The C-allele carriers’ (AGTR1 gene) numbers with 2nd and 3rd BP values degree dominate over AA-genotype patients by 25.32% (χ2=4.52; р=0.033). VDR gene (rs2228570) polymorphic variants do not link to BP elevation values. Thus, the C-allele of the AGTR1 gene (rs5186) is associated with BP elevation in hypertensive patients. BP values do not depend on VDR gene (rs2228570) polymorphic variants.

Національний фармацевтичний університет Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету* Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»** Циркадіанні ритми розвитку експериментального парацетамолового гепатиту та впливу гепатопротекторів на активність прооксидантно/антиоксидантних і цитолітичних процесів Одним із актуальних напрямків сучасної експериментальної та клінічної фармакології є визначення залежності ефективності та токсичності ліків від часу доби або сезону року. Мета дослідження. Встановити особливості циркадіанних ритмів сучасних гепатопротекторів на баланс антиоксидантно/прооксидантних процесів та активність цитолізу за умов гострого парацетамолового гепатиту у щурів. Матеріали та методи. Гострий парацетамоловий гепатит у щурів моделювали шляхом одноразового внутрішньошлункового введення парацетамолу (1000 мг/кг) у ранковий (09.00), денний (15.00), вечірній (21.00) та нічний (03.00) час. Стан процесів ПОЛ у гепатоцитах оцінювали за вмістом ТБК-активних продуктів (ТБК-АП); АОЗ -за вмістом ВГ, активністю СОД та каталази в гепатоцитах; цитолітичних процесів -за активністю АлАТ у сироватці крові. Результати. За фізіологічних умов у щурів встановлений циркадіанний пік активності антиоксидантної системи печінки у ранково-денний та мінімальний -у вечірньо-нічний період. Експериментальний парацетамоловий гепатит характеризувався піками активації цитолітичних процесів ввечері (21.00) та вранці (09.00): відповідно достовірне зростання активності АлАТ в 3,3 та 2,5 рази (р<0,05), що співпадає з піком зниження ендогенного антиоксиданта відновленого глутатіону (ВГ) вранці в 1,4 рази (р<0,05) та з мінімальними цитолітичними змінами вдень (15.00) та вночі (03.00). Встановлено, що найвиразніший вплив на прооксидантноантиоксидантні та цитолітичні процеси фітогепатопротектор силімарин («Карсил») та синтетичний гепатопротектор «Антраль» чинили у ранковий (09.00) та вечірній (21.00) періоди: що підтверджується зростанням вмісту ВГ в 1,2 рази (р<0,05) та зниженням активності АлАТ в 1,2-1,5 рази (р<0,05) щодо тварин із гепатитом на тлі дії силімарину та зростанням активності СОД в 1,2 рази (р<0,05); підвищенням вмісту ВГ в 1,3 та 1,4 рази та зниженням активності АлАТ в 1,3-1,5 рази (р<0,05) під впливом антралю. Аргініну глутамат («Глутаргін») на тлі парацетамолового гепатиту найвиразніше підвищував активність антиоксидантної системи та пригнічував цитолітичні процеси вдень (15.00) та вночі (03.00): збільшення вмісту ВГ в 1,4 рази (р<0,05) та зниження активності АлАТ в 1,2-1,3 рази (р<0,05) відповідно. Висновки. Встановлені циркадіанні ритми максимальної вираженості парацетамолового гепатиту (о 21.00 та 09.00) доцільно враховувати в експериментальній фармакології при відтворенні цієї моделі ушкодження печінки. Антиоксидантна та антицитолітична дія силімарину та антралю максимально виявляється у ранковий та вечірній період, а аргініну глутамату -вдень та вночі. Встановлені хронофармакологічні особливості впливу досліджуваних гепатопрот...

BACKGROUND: At present, coughing can be regulated by medications such as dextromethorphan and codeine, which are associated with side effects, including drug drowsiness or dependency. Thus, there is an increasing demand for drugs that promote expectorant activities with fewer adverse effects. The root of Primula veris L. (Primulaceae) is an herbal medicine that has been used as an expectorant drug for thousands of years in folk medicine. AIM: The present study aims to create an in-depth pharmacological study of the expectorant activity of P. veris to create new drugs in different directions which are appropriate and promising. MATERIALS AND METHODS: The expectorant effect of thick extracts of the study plant was studied on the influence of the motor activity of the ciliated epithelium and the secretory function of the bronchi. The expectorant activities of the ethanol extracts of leaves and rhizomes with roots from P. veris were evaluated using classical animal models. The expectorant assay was performed with phenol red secretion in the mouse trachea. After gastric administration of the test extracts in mice, 2.5% phenol red solution was injected intraperitoneally. The trachea was dissected and the optical density of tracheal secretion was measured. RESULTS: The results of the studies showed that a thick extract of primrose rhizomes with roots has a high ability to secrete sputum, which is almost not inferior to the Hedelix drops comparator (ivy extract) – 126.6% and 146.4%, respectively. Extract from the leaves of P. veris is characterized by less pronounced activity, which, at a dose of 200 mg/kg, was 74.5%. CONCLUSION: The results of the present study provide evidence that P. veris can be used as an expectorant herbal medicine and that triterpene saponins may be the main active ingredients of Primula veris responsible for its bioactivities.

Юрий Роговый, Белоокий Вячеслав, Геруш Олег. Роль стрессоустойчивости в улучшении преподавания и усвоения патофизиологии. Цель исследования. В статье сосредоточено внимание на субъекте учебного процесса, а именно его способности к эффективному обучению, для чего предлагается внедрить тест медицинского центра Бостонского университета определения стрессоустойчивости. Спецификой темы является аналитический подход к применению метода исследования описательного: сопоставления-для анализа, синтеза и обобщения теста стрессоустойчивости, что даст возможность существенно улучшить усвоение ведущей теоретической дисциплины с доминирующим напряжением таких сфер человеческого сознания, как мышление, интеллект. Научная новизна. Впервые обеспечено внедрение в практику оригинального, новаторского теста стрессоустойчивости с акцентом внимания на проблемное обучение с наличием реакций удовольствия, положительных эмоций, отсутствие негативных стрессов, что необходимо для формирования высокопрофессиональных компетенций. Вывод. Внедрение в учебный процесс теста определения стрессоустойчивости медицинского центра Бостонского университета даст возможность достичь ведущих интересов патофизиологии глубокого познания общих законов развития болезни, предболезни, дизрегуляционных патологических процессов, обеспечить ведущую роль патофизиологии в формировании у студентов основ клинического мышления и выполнять функцию методологии клинических дисциплин с возможностью существенного повышения качества преподавания ведущей теоретической дисциплины.

No abstract