No abstract

Introduction The prevalence rate of the digestive system lesions in patients with systemic lupus erythematosus (SLE) ranges from 8.0 to 50.0%. The symptoms caused by systemic lupus erythematosus (immunocomplex inflammation, vasculitis, etc.) have not been clearly distinguished yet from those that are associated with co-occurring diseases or adverse effects of medications used to treat patients with SLE. Objective To characterize and clarify the prevalence of the digestive system lesions that are pathogenetically associated with systemic lupus erythematosus. Materials and methods 370 patients (331 women and 39 men), stratified by age, duration, and activity of SLE, were included in the study and subjected to comprehensive examinations. The results were processed in Microsoft Excel using descriptive statistics, χ2 test, z-test for comparisons between two proportions; the relationship was considered to be statistically significant when p < 0.05. Results The digestive system lesions were detected in 225 (60.81%) patients with systemic lupus erythematosus. The prevalence of steatohepatitis, autoimmune hepatitis, and chronic pancreatitis rose with the progression of the underlying disease, so we concluded that they may be considered to be pathogenetically associated with systemic lupus erythematosus as syntropic comorbid lesions. Other digestive system lesions – chronic pharyngitis, cardiochalasia, gastroesophageal reflux disease, esophagitis, chronic gastritis, peptic ulcer, chronic duodenitis, duodenogastric reflux, duodenal ulcer, chronic viral hepatitis B, chronic viral hepatitis C, toxic hepatitis, liver cirrhosis, acalculous cholecystitis, chronic cholecystitis (asymptomatic gallstones, chronic calculous cholecystitis, gallbladder polyps), irritable bowel syndrome, chronic colitis, hemorrhoids, dolichosigma, peritoneal adhesions – are only comorbidities, ie. co-occurring digestive system lesions, since there was no relationship between their prevalence and the progression of the underlying disease. The mesenchymal inflammatory syndrome was detected in most patients with systemic lupus erythematosus and pathogenetically associated syntropic comorbid steatohepatitis. Hepatocellular dysfunction syndrome was detected in the three-fourths of patients with SLE and steatohepatitis. The mesenchymal inflammatory syndrome was also detected in all patients with SLE and pathogenetically associated syntropic comorbid autoimmune hepatitis. More than half of the patients with SLE and autoimmune hepatitis were also diagnosed with hepatocellular dysfunction and hepatic cytolysis syndromes. The asthenic-neurotic clinical syndrome occurred in the three-fourths of patients with SLE and pathogenetically associated syntropic comorbid chronic pancreatitis. Almost every second patient with SLE and chronic pancreatitis had a dyspeptic syndrome. Steatohepatitis was detected predominantly in patients aged 25 to 59 (young age subgroup II and middle age group). It was not detected in patients with the SLE duration of less than one year. Autoimmune hepatitis was detected predominantly in elderly patients and patients with the SLE duration of more than ten years. Chronic pancreatitis was significantly less prevalent in women and more prevalent in elderly patients – it occurred in almost half of them. It was absent in patients with the SLE duration of less than one year. Patients with the SLE duration of 6-10 years had the highest prevalence of chronic pancreatitis.

ВступЯк відомо, операції на нігтьовій пластині станов-лять значний відсоток (у середньому до 10 %) усіх оперативних втручань, що виконуються амбулатор-но [4, 7], а їх результати унаслідок високої частоти недіагностованих супутніх і поєднаних уражень не-рідко бувають незадовільними (рецидиви патології трапляються, за даними окремих джерел, у 5-30 % спостережень) [7,15, 18]. У патогенезі хронічних інфекційних мікотичних процесів важливу роль ві-діграє ослаблення захисних чинників організму [4,15]. Виділяють ендогенні й екзогенні чинники, що сприяють трансформації грибів зі стану вегетації в патогенний. Причому вирішальне значення дослід-ники надають ендогенним чинникам (вік, загальні інфекції, хвороби обміну, гіпо-і авітаміноз, мета-болічний синдром (МС), захворювання шлунково-кишкового тракту, вегетоневроз) [1, 3, 6,15]. У лі-тературі відсутні комплексний аналіз ефективності окремих методів в амбулаторному лікуванні оніхо-мікозів і диференційований алгоритмічний підхід щодо лікувальної тактики; не виявлено опису кри-теріїв прогнозування ускладнень, рецидиву та про-гресування мікотично-асоційованої патології.Підхід до вибору лікувальної тактики повинен бути індивідуальним, відповідно до нозологічних форм, особливостей клінічного перебігу, характеру домінуючого пошкодження. Проблемам консерва-тивного лікування оніхопатології присвячена зна-чна кількість робіт [4, 7, 8, 28, 29], але й донині не існує алгоритмічно обгрунтованих підходів щодо показань та методик місцевої та системної терапії, необґрунтованими та непредставленими алгорит-мічно залишаються показання щодо окремих мето-дів лікування, особливо за наявності коморбідної патології та феномену «взаємного обтяження», що призводить до сумбуру в клінічних підходах. На-слідком такої невпорядкованості є велика кількість рецидивів [2, 7, 8].Одним із найважливіших частих фонових проце-сів, що сприяють розвитку деструктивного оніхомі-козу та панарицію, є метаболічний синдром [9][10][11][12][13][14], а також інші чинники: вплив на шкіру токсичних і подразнювальних речовин, її мацерація; переохоло-дження, вібрація, які призводять до місцевих розла-дів мікроциркуляції та трофіки тканин. Тривалість лікування залежить від швидкості росту нігтя: визна-чається локалізацією (на ногах -ростуть повільні-ше), віком, імунним статусом організму, наявністю фонової та супутньої хронічної патології [11,17].Мета роботи: вивчити стан деяких показників функції ендотелію та вмісту вітамінів у хворих на метаболічний синдром, асоційований із поліоніхо-мікозом.Адреса для листування з авторами: Надашкевич О.Н.