Social avoidance in the concept of “avoidance of corrective emotional experience” is regarded as one of the pathogenetic factors that aff ect the course and development of mental disorders and increase distress. We conducted a review of studies that studied the role of social avoidance in social anxiety disorder among individuals with or without post-traumatic experience. Inclusion criteria were: 1) subjects were diagnosed with social anxiety disorder; 2) social anxiety disorder and/or post-traumatic stress was a focus of the study; 3) some assessment or review impact of social avoidance was made; 4) subjects were adolescents or adults. The study of the role of avoiding social events as a traumatic trigger and related socially signifi cant factors (stigma, discrimination, living at constant risk, etc.) indicates a correlation between the pathogenesis of social phobia and comorbid symptoms of post-traumatic distress. Managing social avoidance strategies and accepting the conscious experience of social interaction presupposes a person’s readiness to react fl exibly, stay in contact with their emotions and thoughts, and not spend internal resources to get rid of the inner concerns. In our opinion, this will help reduce the perception of social events as a traumatic (retraumatic) factor, reduce clinically signifi cant manifestations of social anxiety and prevent the development of post-traumatic distress. Limitations and implications of these fi ndings for the psychological support and modifying psychotherapeutic interventions of social anxiety disorder are discussed.

The actual studies of scientific and psychological approaches to the concept of experiencing bereavement and complicated grief are considered in the article. It is emphasized that the optimal trajectory of recovery after the death of a significant person consists in the successful resolution of nonlinear «tasks», caused by the loss, and passes with minor functional impairments, involves effective coping strategies and activities that allow a healthy way of expres sing emotions, remembering the deceased and overcome current life problems. The information on clinical and psychological features and diagnostic signs of complicated grief are generalized. It is proved that the core of the complicated grief is a complex of symptoms of intense and persistent sepa

Метою дослідження є отримання підтверджуючихданих зниження тяжкості симптомів та рівня психо-соціального дисфункціонування під впливом техніккогнітивно-поведінкової терапії (далі КПТ) низькоїінтенсивності серед осіб зі соціальним тривожним розладом у період горювання. Методи: з метоюоцінки проблем психічного здоров’я під час первинного діагностичного інтерв’ювання використаноМіжнародне нейропсихіатричне інтерв’ю (MINI).Вимірювання основних показників здійснювалосяза допомогою методик: рівень тяжкості симптомів соціального тривожного розладу (SPIN), рівеньпсихосоціального дистресу, внаслідок пережиттявтрати та ризик ускладненого горювання, коморбідні стани як рівень генералізованої тривожності (GAD-7), вираженість емоційного уникнення(AAQ-II), загальний рівень дистресу у повсякденній та робочій активності вимірювався за шкалоюW&SAS. Результати. Результати змін психічногостану до і після проходження програми засвідчилизначущі покращення для показників генералізованої тривожності, тяжкості коморбідних депресивних симптомів, впливу травматичного досвіду,зниження емоційного уникнення та супутніх психо-соціальних порушень. Поруч із цим, зниження тяжкості симптомів соціальної фобії та дистресу, що асоціюються з досвідом втрати, не продемонструвалистатистично значущої відмінності. Через 1 місяцьпісля завершення програми для опанування дистресу учасниками частіше використовувалисястратегії, які стосувалися контролю дихання (включаючи практики майндфулнесу) та опрацюваннядумок у ситуаціях уникнення соціальних стосунківчи спільної діяльності. Через 6 місяців після завершення програми найчастіше у відгуках учасниківзгадуються протистояння та робота з дисфункційними переконаннями щодо наслідків подій і соціальних ситуацій, що сприяли запобіганню актуалізації захисної поведінки через уникнення. Висновки.Індивідуальна онлайн-програма психосоціальноїдопомоги низької інтенсивності на основі КПТ дляосіб, які страждають від соціального тривожногорозладу й опинились у складних життєвих обставинах (як втрата близької людини), продемонструвалазменшення психосоціального дистресу та тяжкостіпсихічних симптомів. З’ясовано, що задоволеннясоціальних потреб і коригуючий досвід безпечногосоціального простору для горювання сприятимутьпсихологічному благополуччю та виступатимуть якпротективні чинники до загострень проблем психічного здоров’я.

In the article, the impact of «diet» is considered that is used by adolescents outside medical prescription for controlling their weight, emotional state and maintaining self-esteem. The researches for the last ten years are analyzed, the psychosocial factors of predisposition to the formation of disorders of eating behavior among adolescents are explained and described. In order to solve the problems we have formed a sample of respondents: adolescents aged 12-14 years from Ternopil and Lviv schools. At the beginning of the study, 347 questionnaires were received, 88 of them were included in the experimental group. Participants were offered diagnostic materials, in particular: The Eating Disorder Impairment Questionnaire and the Hospital Anxiety and Depression Scale screening scale. According to the results of work we described five aspects of predisposition to eating disorder among adolescents. Key among of them is body dissatisfaction and low self-esteem. It is established that low self-esteem intensifies fixation on the problem areas of the body by increasing the desire for harmony, and the unproductive use of rigid diets or restrictions in the amount of food gives a sense of control over emotions and thoughts. At the same time, it is indicated that the anxiety that is felt in this regard affects the propensity to interpersonal alienation. It is concluded that depression and uncontrolled overeating might act as independent triggers for the distress and modifying factors supporting the development of eating disorders are the fear of ripening and perfectionism. The materials described in the article provide grounds for considering the results as a screening model for eating disorder, which may be proposed for use in psycho-educational work with adolescents.

Purpose. To conduct a review of scientific sources on the role of introversion, behavioral inhibition, and shyness in the pathogenesis of social anxiety disorder as modifying factors of personal adaptation to social interaction challenges.Methods. Previous searches related to the topic of the article were done in PubMed, Web-of-Science, and Research Gate using the following criteria: studies published after 2010; studies have linked introversion, behavioral inhibition, and shyness, and social anxiety or social anxiety disorder in particular; studies have examined the role of introversion, behavioral inhibition, and shyness in the pathogenesis of social phobia. The exclusion criteria were studies in which only children participated.Results. Analyzed more than 40 scientific articles, 30 were published after 2010. Selected articles indicate that temperament features (introversion and neuroticism), due to neurobiological bases, show positive correlations with the severity of social anxiety and the manifestation of social anxiety disorder. Signs of behavioral inhibition contribute to the severity of introversion traits and poorer psychosocial functioning. Several studies point to the indirect role of cognitive biases between shyness, behavioral inhibition, social anxiety, and negative correlations with self-esteem, which leads to social anxiety disorder in the case of maladaptation and limited resources.Conclusions. High levels of neuroticism and a tendency to introversion in conditions of social uncertainty contribute to the tendency to interpret neutral aspects of social interaction as threatening. Behavioral inhibition (manifested by social restraint and anxiety in social situations), and the realization of shyness through negative self-esteem, will contribute to the formation of avoidant behavior or rejection of social interactions. That mechanism consolidates maladaptive beliefs about themselves and life situations in the pathogenesis of social anxiety disorder.Key words: social anxiety, neuroticism, avoidant behavior, social withdrawal, dysfunctional cognitive schemes. Мета – провести узагальнений огляд наукових джерел щодо ролі інтроверсії, поведінкової інгібіції та сором’язливості у патогенезі соціального тривожного розладу як модифікуючих факторів адаптації особи до викликів соціальної взаємодії. Методи. Для досягнення мети дослідження здійснено пошук попередніх досліджень за допомогою сервісів PubMed, Web-of-Science та Research Gate із застосуванням таких критеріїв: дослідження, що опубліковані після 2010 року; дослідження, що стосувалися зв’язку інтроверсії, поведінкової інгібіції та сором’язливості та соціальної тривоги чи соціального тривожного розладу зокрема; дослідження, що стосувалися ролі інтроверсії, поведінкової інгібіції та сором’язливості у патогенезі соціальної фобії. Критеріями виключення були дослідження, учасниками яких були лише діти.Результати. Опрацьовуючи таку проблематику, було проаналізовано понад 40 наукових статей, із яких 30 опубліковані після 2010 року. У вибраних статтях вказується, що вроджені особливості темпераменту (інтроверсія та нейротизм), зумовлені нейробіологічними основами, демонструють позитивні кореляції із рівнем вираженості соціальної тривоги та формуванням соціального тривожного розладу. Ознаки поведінкової інгібіції сприяють вираженості рис інтроверсії та гіршому психосоціальному функціонуванню. Низка досліджень вказує на опосередковану роль когнітивних упереджень між сором’язливістю, поведінковою інгібіцією та соціальною тривожністю, а також на негативні кореляції із самооцінкою, що у разі дезадаптації та обмежених ресурсів призводять до соціального тривожного розладу. Висновки. Високий рівень нейротизму та схильність до інтроверсії в умовах соціальної невизначеності сприяє формуванню схильності інтерпретувати нейтральні аспекти соціальної взаємодії як загрозливі. Поведінкова інгібіція (гальмування), що проявлятиметься соціальною стриманістю та тривогою у соціальних ситуаціях, а також реалізація сором’язливості через негативну оцінку себе, сприятиме формуванню уникаючої поведінки чи відмови від соціальних взаємодій, закріплюючи дезадаптивні переконання щодо себе та життєвих ситуацій, що лежать в основі патогенезу соціального тривожного розладу.Ключові слова: соціальна тривога, нейротизм, уникаюча поведінка, соціальне відчуження, дисфункційні когнітивні схеми.