Over the past decade, a large and growing body of literature has explored the cognitive and neural foundations of interpreting processes. The article explores the relevance of cognitive and neurolinguistic approaches to the process of both simultaneous and consecutive interpreting. The main objective is to reveal the interpreter’s status, his/her mental and linguistic operations as cognitive units in the approaches under review. Firstly, we discuss how both interpreting modes have been understood and defined by various researchers. Secondly, we present the overview of diverse research works on cognitive and neurolinguistic scientific approaches to interpretation, trying to understand and explain the operating of interpreters’ minds. Finally, we focus on the issues of bilingualism and its impact on language comprehension and its production. It has been revealed that interpreting contributes significantly to improving cognitive and neural functions of the brain. Interpreters have always been a key figure in facilitating and bridging communication across cultures and languages. They can input, retain, retrieve, and output data but are limited in processing capacity at any given time. Quite recently, scholars in both interpreting and neurolinguistics have attempted to provide insight into the organization of bilingual speakers’ minds. In interpreting and translation tasks, it has been complemented by research works into language control in a bilingual language mode, with both language systems being simultaneously activated. Taken together, the cognitive and neurolinguistic studies reviewed in the paper support strong recommendations to regard an interpreter as a conceptual mediator relying on both his/her decision-making and probability thinking mechanisms.

The article presents an analysis of the problem of mastering morphology and word formation in children in neuroscience, biology and linguistics, identifies motivational mechanisms that contribute to learning experience, namely: joyful, meaningful, active, motivational and social - in mastering morphology and word formation in children. From a neuroscientific point of view, these features can contribute to the acquisition of skills and contribute to the mastery of morphology and word formation in children. Models that describe the work of children's brains in mastering the morphological and lexical skills in them, expand the understanding of the probable mechanisms inherent in the human brain. In addition, studies of the cerebral cortex show that the brain of children is more vulnerable and sensitive to environmental influences, to the acquisition of knowledge than the brain of adults. With this in mind, the available scientific literature on the topic has been studied and (in most cases) the question of how each function can influence children's learning to master the basics of morphology and word formation has been studied. The importance of studying the research topic is due to the difficulties that arise in children when mastering morphology and word formation at different ages.

Здійснено аналіз авторських усічень фразеологічних одиниць у химерній трилогії Євгена Гуцала. Розглянуто усічення як прийом структурно-семантичної трансформації фразеологічних одиниць. Встановлено основні вияви авторського усічення фразеологізмів, схарактеризовано умови скорочення компонентного складу фразеологічної одиниці, визначено типологійні різновиди усічення. З'ясовано продуктивність та художньо-виражальні можливості усічених фразеологічних одиниць у химерній трилогії Євгена Гуцала. Ключові слова: авторські фразеовживання, усічення, еліпсис, редукція, узуальний корелят, препозиційні, інтерпозиційні та постпозиційні усічення, усічений конституент. Постановка наукової проблеми та її актуальність. Вивчення авторської видозміни фразеологічних одиниць (далі ФО) у художньому текстотворенні все більше привертає увагу дослідників. Та попри значні здобутки в цій галузі фразеології залишається ще чимало лакун. Однією з них є вивчення природи різних прийомів авторської обробки фразеологічних одиниць, з'ясування типології авторських виявів у межах одного прийому. З огляду на це розглянемо один із маловивчених прийомів структурно-семантичної трансформації ФО-усічення. Аналіз досліджень цієї проблеми. Одним із перших дослідників фразеологічного усічення був Ш. Баллі, який зазначав: «Якщо еліпсис не відчувається мовцем, тобто коли свідомість мовця не прагне відновити відсутні слова (або відсутнє слово), то він є показником того, що елементи словосполучення вже не сприймаються як окремі» (Балли 164). Сучасні студії явища усічення в україністиці закладені ще О. Потебнею у вигляді ідеї «згущення думки». Пізніше до цієї проблеми зверталися Н. Бабич, І. Гнатюк, М. Демський, П. Дудик, Л. Скрипник, Г. Удовиченко, В. Ужченко, Л. Щербачук, Л. Пашинська та інші. Ґрунтовно дослідила цей прийом трансформації ФО Т. Свердан у своїй дисертаційній роботі «Усічення як тип структурносемантичного варіювання і спосіб трансформації у фразеології» (2003). Сучасні фразеологічні студії не мають утрадиційненої термінології на позначення цього прийому трансформації. Науковці користуються різними термінами, зокрема, редукція (О. Бабкін, В. Чабаненко, В. Ужченко), еліпсис (І. Гнатюк, Т. Цимбалюк-Скопненко, А. Мелерович, Л. Щербачук), усічення (Т. Свердан, Л. Пашинська, Г. Бардукова). Аналіз дефініцій зазначених термінів засвідчив, що ними називають лінгвістичні явища однакової природи, отже, вони є сино

Purpose. The article is devoted to the study of the authorʼs stylistics by Yevhen Hutsalo, in particular to the identification of the linguistic and stylistic dominants of the writerʼs bizarre tdiscourse. The material of the study was a bizarre trilogy of the writer «Borrowed Man», «Private Life of the Phenomenon», «Parade of Planets». Research methods. The research is based on general scientific methods, using inductive and descriptive-analytical methods – for the accumulation, systematization and analysis of factual material; method of phraseological analysis – to identify the phraseology of the phrase; structural and semantic methods – for the analysis of textual integration of phraseology; the method of comparative analysis is used to compare casual and occasional phraseological units; the method of contextual analysis was used to establish the authorʼs intentions and text-forming potentials of transformed phraseology. Results. The authorʼs linguistic and stylistic organization of Yevhen Hutsaloʼs bizarre trilogy is analyzed, its linguistic and stylistic dominants, which appear as text-forming, plotforming and genre-forming factors of Yevhen Hutsaloʼs bizarre discourse, are determined. Their typological manifestations and expressive-pragmatic functions in the text space of the studied chimera are determined. It is revealed that the writer uses structural-semantic transformations and semantic modifications of phraseology, occasional phraseology, synonymization of phraseological units, authorʼs aphorisms, authorʼs paraphrasing and title creation productively to create a chimerical modality of the literary-art text. Conclusions. Itʼs established that the verbalizers of the authorʼs pretentiousness by Yevhen Hutsalo are a complex system of lexical and phraseological means with the dominance of different manifestations of the authorʼs modification of phraseological units. The most significant in the context of the stylistic dominance of pretentiousness are the semantic modification of phraseology, in particular the reception of double actualization, expanded phraseological metaphor, and structural-semantic transformation of phraseology, in particular the reception of phraseological hints, capable of directing. In order to enhance the linguistic-art expressiveness of bizarre novels, the writer productively uses the synonymization of phraseology, to realize the harmony of form and content uses the authorʼs paraphrasing and authorʼs aphorisms.